WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Васильєва Л.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

РОЛЬ КЛАСТЕРА У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРАРНОГО СЕКТОРА

Термін “кластер” має багато тлумачень, але характерною ознакою його сутності є об'єднання окремих елементів (складових часток) у єдине ціле для виконання певної функції, або реалізації певної мети.

Проаналізувавши сукупність визначень понять «кластер», ми переконалися в необхідності уточнення поняття «кластер», під яким автором розуміється група підприємств і організацій, об'єднаних в єдиний ланцюжок з виробництва, переробки та реалізації продукції, яка здійснює власну діяльність у конкурентному середовищі на обмеженій території за умови реалізації гарантій ефективного функціонування та інноваційного розвитку всіх учасників кластера.

Відмінність кластера від інших форм організації підприємств (наприклад, від територіально-виробничих комплексів) полягає насамперед у наявності внутрішнього конкурентного середовища та сильних конкурентних позицій на глобальному ринку. Отже, в кластерах формується складна комбінація конкуренції і кооперації. Вони знаходяться як би в різних площинах і доповнюють один одного, особливо в інноваційних процесах. Взаємодія з внутрішнім споживачем кластеру «зав'язана» на конкуренції, з зовнішнім, навпаки, – переважно на кооперації [1, с. 39].

Участь у кластері надає також переваги в плані інновацій: доступ до нових технологій, прогресивних методів роботи для здійснення поставок; можливість більш адекватно і швидко реагувати на потреби покупців.

Іншою перевагою є можливість цілеспрямованої переорієнтації збиткових підприємств регіону, надання адресних пільг певним групам компаній, що мають важливе значення для економіки. У кластері забезпечується прозорість вкладу підприємства у вартість кінцевого продукту: він стає зрозумілим для інвестора, тобто задовольняє умовам інвестиційної привабливості. Влада отримує можливість регулювання інвестиційних потоків і оцінки ефективності вкладень на основі пріоритетності розвитку регіональних кластерів.

Які ж передумови і умови для створення кластерів? Вивчення методологічних підходів, передового зарубіжного та вітчизняного досвіду формування виробничих кластерів дозволяє стверджувати, що для здійснення цього процесу потрібно ряд передумов:

1. Наявність сукупності підприємств, що взаємодіють в рамках бізнес-процесів, що використовують конкурентні переваги території та орієнтованих на сегменти ринку, які динамічно розвиваються.

2. Функціонування значного числа малих і середніх підприємств, які використовують різні, але з деякими загальними рисами технології та/або спеціалізуються на виробництві однієї або декількох видів продукції.

3. Наявність наукових організацій з високою підприємницької культурою; кваліфікованої робочої сили; вільних виробничих приміщень та інфраструктури, необхідних для організації бізнесу.

4. Добре розвинена інфраструктура, що підтримує промисловий розвиток (технопарки, бізнес-інкубатори, інформаційно-технічні центри, промислові зони, інноваційно-промислові комплекси, агентства з розвитку субконтрактних відносин).

5. Сильні торгово-промислові палати та ефективні професійні асоціації, які надають компаніям можливість зустрічатися і обмінюватися досвідом.

6. Атмосфера довіри і творчості, що є наслідком тих взаємних переваг, якими користуються підприємства, розташовані на одній території.

7. Політика регіональних органів влади та управління, спрямована на підтримку і розвиток кластерів. Постійна взаємодія фірм усередині кластера сприяє формальному і неформальному обміну знаннями і професійними навичками. А утворення так званої «критичної маси» компаній в кластері служить стимулом для подальшого залучення нових компаній, інвестицій, послуг і постачальників, а також підтримує процеси формування власних професійних кадрів.

На відміну від вживаних в даний час підходів до управління АПК, які полягають в прямій дії на керований об'єкт, кластерний підхід передбачає непрямий вплив на розвиток через створення умов для бізнесу.

Основні переваги кластерного підходу для підприємств АПК:

1) підсилює конкурентоспроможність підприємств АПК, оскільки дозволяє державним структурам чіткіше регулювати напрями соціально-економічного розвитку, прогнозувати та корегувати їх за рахунок координації зусиль зацікавлених сторін;

2) знижує для самих учасників кластерів бар'єри, що перегороджують вихід на ринки збуту продукції і поставок сировини, матеріалів та робочої сили;

3) знижує витрати учасників кластерів за рахунок ефекту масштабу, який проявляється при кооперації виробників і споживачів сільськогосподарської продукції;

4) дозволяє ефективно використовувати сформовану стійку систему розповсюдження нових технологій, знань, продукції, так звану технологічну мережу, яка спирається на спільну наукову базу.

На нашу думку, особливості аграрного розвитку регіонів України визначають необхідність в розширенні переліку завдань застосування кластерного підходу. Тому кластерний підхід необхідно використовувати:

-     при аналізі економічних відносин, що виникають між різними учасниками виробничо-економічних відносин в процесі формуванні кластеру;

-     як основу справедливого розподілу доданої вартості між всіма учасниками кластера;

-     як основу реалізації гарантій виробничо-економічного розвитку;

-     як основу ефективного розвитку всіх учасників кластера;

-     як основу розвитку конкурентних переваг регіональної економіки.

Список використаних джерел:

1. Бакум В.В. Методологія розробки агропромислових кластерних утворень регіону / В.В. Бакум // Економіка АПК. – 2009. – №4. – С. 38-45.