WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Крупін В.Є.*, Кусмина Ю.Є.**

*Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів;

**Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького, Україна

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ МЕДИЧНИМИ ПОСЛУГАМИ: ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Забезпечення населення сільських територій сучасними за якістю та адекватними за обсягами медичними послугами є однією з основних проблем розвитку соціальної інфраструктури більшості країн світу. В Україні ця проблема набрала особливої гостроти в останніх десятиліттях внаслідок різкого скорочення фінансування державного сектора національного господарства та неспроможності підтримувати надання медичних послуг бюджетними установами на належному рівні. Враховуючи це, на даний час важливим є пошук напрямів підвищення якості та ефективності медичного забезпечення мешканців сільських територій, зокрема шляхом аналізу досвіду економічно розвинутих країн, розгляду їх проблем, особливостей та заходів розвитку систем медичного обслуговування населення на сільських територіях.

Складність створення та функціонування ефективної системи медичних послуг на сільських територіях спричинена, передусім, низькою щільністю населення та значною віддаленістю від основних об’єктів медичної інфраструктури, відсутністю фінансових заохочень для роботи висококваліфікованого медичного персоналу на сільських територіях. На даний час на багатьох сільських територіях України кількість населення на одного лікаря перевищує законодавчо встановлені нормативи у 2–3 рази, у той час як площа розселення цих мешканців є великою. Кількість ліжко-місць у районних та обласних лікарнях постійно зменшується, а технічна забезпеченість лікарень вже декілька десятиліть тому перейшла поріг застарілості.

Безперечно, що найбільшою проблемою та причиною неефективності медичного забезпечення в Україні є недостатній рівень фінансування. На даний час медицина фінансується, передусім, з державного та місцевого бюджетів, причому левова частка коштів надходить саме з місцевих бюджетів.

У проекті Державного бюджету на 2012 р. заплановано видатків на потреби охорони здоров ’ я по загальному фонду (всі відомства) на 56,1 млрд. грн., з них з державного бюджету – 16,6 млрд. грн., з місцевих бюджетів – 39,5 млрд. грн. Відтак, частка витрат на охорону здоров’я у структурі ВВП відповідно до проекту бюджету становить 3,7%, а на одну особу населення України припадає фінансування на 156 дол. США. Водночас, за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, неможливо очікувати ефективної та стабільної роботи галузі охорони здоров’я, якщо витрати на неї становлять менше від 5% ВВП [ 1 ] . Отже, у 2012 році очікується суттєве недофінансування потреб системи охорони здоров ’ я України.

Разом з тим, найбільш негативним аспектом даного бюджету для медицини сільських територій є те, що у ньому не передбачено видатків на запровадження доплати тим медичним працівникам, які працюють у закладах охорони здоров’я, розташованих у сільській місцевості та селищах міського типу (надбавка у розмірі 50% до посадового окладу). Орієнтовна сума доплат для таких працівників, а їх є в Україні майже 149 тис. осіб, складала би 1,79 млрд. грн., що дало б можливість підвищити престижність праці медичних працівників, які працюють у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, а також зменшити дефіцит медичних кадрів у закладах охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу [1]. Враховуючи такі тенденції, неможливо очікувати суттєвого покращення медичного забезпечення сільських територій у найближчих роках.

Водночас потрібно зауважити, що значна частка економічно-розвинутих країн досвідчують подібні проблеми, з тією лише відмінністю, що порівняно з Україною суттєво відрізняються обсяги фінансування системи охорони здоров’я. Для аналізу розглянуто дані деяких країн (як економічно розвинутих, так і таких, що розвиваються) з врахуванням обсягів їх ВВП, величини наявного населення, а також рівня витрат на охорону здоров’я (табл. 1).

Таблиця 1. Витрати окремих країн на охорону здоров ’ я у 2009 році

Складено та розраховано на основі [ 2; 3 ] .

Проблеми адекватного медичного забезпечення населення сільських територій існують у всіх країнах, так само як і у всіх країнах його рівень значно нижчий, аніж в густонаселених урбанізованих системах. Незалежно від цього, державне регулювання повинно зосереджувати увагу на підвищенні якості медичного обслуговування сільських мешканців, що є забезпеченням виконання конституційних прав громадян України. І найбільш актуальним завданням у розвитку системи охорони здоров ’ я на даний час є пошук джерел та виділення адекватного фінансування для забезпечення медичного обслуговування населення, як у містах, так і сільських місцевостях. Лише достатнє фінансування, разом з ефективним його використанням, дасть змогу забезпечити населення сільських територій необхідними медичними послугами відповідної якості.

Список використаних джерел:

1. Устінов О. Бюджет 2012: доплата сільським медикам не передбачена [Електронний ресурс] / О. Устінов // Український медичний часопис. – Режим доступу: www.umj.com.ua/article/17634/byudzhet-2012-doplata-silskim-medikam-ne-peredbachena

2. Health financing, Health expenditure ratios [Електронний ресурс] / World Health Organization . – Режим доступу: http:// www .who.int

3. World Factbook Download 2010 [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: https://www.cia.gov/library/publications/download/download-2009/index.html