WEB-ресурс научно-практических конференций

К.п.н. Каліна К.Є.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Україна

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В ПРОЦЕСІ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ У ВНЗ (історичний аспект)

Сучасна студентська наука знаходиться на кардинально іншому етапі свого розвитку, особливо важливо звернути увагу на історичний період зародження та становлення студентської наукової роботи, її форми, провести аналіз проблем щодо організації даної діяльності, позитивного впливу на виховний процес вищого освітнього закладу та, таким чином, вилучити цінний досвід попередніх поколінь для морального виховання сучасної студентської молоді.

Аналіз та вивчення історико-педагогічної літератури й архівних матеріалів досліджуваного періоду [1-6] свідчить, що видатні діячі Слобожанщини (Д.Багалій, В.Вернадський, М.Пирогов, О.Потебня, М.Сумцов та ін.) відчували гостру необхідність розвитку самосвідомості, самоідентичності, високих моральних почуттів, вчинків, переконань, прагнення до самодосконалості, слідування високим моральним ідеалам, принципам та нормам поведінки у тісному взаємозв’язку із науковими пошуками. Отже, освітяни вважали науку рушійною силою для економічного та соціального добробуту народу, підґрунтям для формування, розвитку та встановлення високих моральних ідеалів, принципів, переконань та почуттів у студентському середовищі.

У свою чергу, В.Вернадський наголошував на необхідності передачі «засвоювань науки і техніки по можливості широким верствам молодого і дорослого населення, введення в їх суспільну свідомість і …використання в житті отриманих результатів» [2, с. 243]. Отже, за переконанням ученого, університети повинні були ст ати осередком науково-дослідної роботи та розповсюджувати її результати серед людства.

Заслуговують на увагу погляди професора П.Редкіна на взаємозв’язок наукового знання з навчально-виховним процесом в університетах. Так учений відзначав: «Вони-то (університети – К.К.) і є ті навчальні та наукові заклади, де науковий розвиток, наукова творчість та наукова критика повинні злитися з навчанням» – це і є, на його думку, ознака істинної університетської освіти [5, с. 92-93].

Відмітимо, що відомий педагог М.Пирогов займався питаннями поширення наукової діяльності серед студентської молоді, а також відводив велику роль науці саме у моральному перетворенні суспільства: « У науці міститься такий морально-виховний елемент, який ніколи не зникне, якими б не були її представники. Наука бере своє, і, впливаючи на розум, діє на звичаї» [6, с. 189 ]. Безперечним є переконання педагога в існуванні безперервного зв'язку між моральним вихованням та науковою діяльністю. Варто підкреслити, що у «Зауваженнях на звіти морських учбових закладів за 1859 рік» [ 6, с. 84-98 ] М.І.Пирогов зазначав, що «моральна та наукова сторона (навчально-виховного процесу – К.К.) залишаються відокремленими, а це не може бути корисним ні для моральності, ні для науки» [ 6, с. 97 ] . Таким чином, М.Пирогов виокремив нагальні проблеми тогочасної науки, які вбачав у відокремленості наукового й морального початків у студентській діяльності.

Відзначимо, що нерозривність та взаємозв’язок наукової думки та морального виховання знаходять підтвердження у студентських письмових роботах [4]. Саме в них поряд із науковими дослідженнями були чітко виокремленні моральні пріоритети, сформульовані правила поведінки, досліджено генезис моральних звичаїв народів. Так, студент Т.Колесніков дослідив значення морального виховання та моральні якості слов’ян на основі вивчення та аналізу історичних матеріалів, рукописів візантійців. Особливу увагу, як відзначав дослідник, візантійці приділяли дослідженню моральної освіти слов’ян, найбільше враження на них справили звичаї гостинності та високий рівень моральності слов’янських жінок [4, с. 214]. У свою чергу, М.Грохольський розкрив зміст діяльності товариств доброчинності та виокремив їхні види (виховні дома; шпиталі та установи, що приймали мандрівників; благодійна діяльність у власних будинках; дома працелюбства) [4, с. 217-288]. Отже, організація науково-дослідницької роботи студентів була спрямована на виховання справжніх вчених, а також передбачала формування високоморальної особистості.

Таким чином, питання морального виховання, розвиток, становлення його окремих елементів та дослідження процесу його розвитку ставали дедалі більш актуальними у студентському середовищі. Все це, на наш погляд, у значній мірі сприяло виробленню власних моральних ідеалів, давало можливість задуматись над вічними моральними категоріями та цінностями, їх значенням у розвитку суспільства в цілому та мірою відповідальності людини за власні вчинки.

Як свідчить аналіз науково-педагогічної літератури [3; 4], наприкінці ХІХ століття значно розширилися межі науково-дослідної роботи студентів вищих освітніх закладів, а саме: виконання самостійних творів пошукового характеру, підготовка рефератів, до участі у колоквіумах, проведення сумісних наукових експедицій, що, в свою чергу, призвело до розширення методів та засобів морального виховання студентської молоді.

Таким чином, історичні реалії свідчать про значний теоретичний та практичний досвід вдалого поєднання та взаємозв’язку морального виховання із розвитком студентської наукової думки, який на сьогодні є досить актуальним та, на наш погляд, потребує творчого використання у навчально-виховному процесі сучасних вищих навчальних закладів України.

Список використаних джерел:

1. Бертело М. Наука и нравственность / М.Бертело // Образование. – 1897. – №2 (февраль). – С. 89-100.

2. Вернадский В.И. Материалы к биографии / В.И. Вернадский // Прометей: Истор . -биогр . альманах. Серия «Жизнь замечательных людей». – Т.15. – М., 1988. – 352 с.

3. ДАХО, ф.770, оп. 1, спр.424 «О студенческих кружках» – 67арк.

4. Опыты в сочинениях студентов императорского Харьковского университета. – Т.1. – Х., 1846. – 344 с.

5. Р едкин П.Г. Из лекций по истории философии права в связи с историей философии вообще / П.Г.Редкин . – Т.1. – Х . , 1889. – С. 28–120.

6. Собрание литературно-педагогических статей Н.И. Пирогова, вышедших в управление его Киевским учебным округом (1858–1861). – К.: Универ. т ип . , 1861. – 254 с.