WEB-ресурс научно-практических конференций

Новик Л.М.

Чернігівський державний інститут економіки і управління, Україна

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТНОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Проблема сутнісного в людині завжди хвилювала людство та привертала увагу науковців. Сучасне суспільство вимагає від людини розвитку її сутнісних ознак самостійної активності (автономності, креативності, цілісності, гармонійності), а також орієнтує її до пошуку внутрішніх джерел та рушійних сил власного розвитку, підкреслюючи її авторське право, спроможність людини починати причинний ряд із самої себе, нести персональну відповідальність за вдієне і скоєне [6]. Тобто проявляти свою суб’єктну позицію як готовність самостійно вирішувати власні проблеми, бути будівником, господарем власного життя, та нести за це відповідальність [3].

Суб’єктні якості, які визначають суб’єктну позицію людини привертають увагу таких науковців як: О. Асмолов, К. Абульханова-Славська, Л. Божович, О. Завгородня, З. Карпенко, В.Слободчиков, В. Татенко, Т. Титиренко, І. Якиманська та ін. 

Суб’єктно-діяльнісний підхід в психології, розглядає людину як суб’єкта власної діяльності, життєдіяльності, представлений низкою таких учених як: Б. Ананьєв, К. Абульханова-Славська, Л. Анциферова, Г. Бал, І. Бех, А. Брушлинський, А. Деркач, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе та ін. Сучасні вітчизняні науковці: В. Татенко, Т. Титаренко, З. Карпенко визначають суб’єктність як інтегральну властивість особистості (поєднання біологічного, соціального, психологічного).

В своїй праці «Психологія саморозвитку: Задачі для підлітків і їх педагогів» Г. Цукерман порушує такі надзвичайно важливі питання які стосуються часу народження суб’єкта. «Історик суб’єктності розпочав би пошук відповіді на це питання послідовно – від біологічного народження людини – істоти потенціально універсальної – до реального створення мікрокосму власного Я» [7, с. 17-18]. Відкриття власного «Я» на різних рівнях (соціальному, особистісному, екзістенціальному), це перш за все «пошук свого місця в системі людських відносин, ідентичність, відчуття себе автором (архітектором), творцем власної біографії» [7, с. 18] – характеризують юність. Юнак стає дійсно суб’єктом власного життя. Погоджуючись з Г. Цукерман, ми також вважаємо, що з відкриттям власного «Я» розпочинається авторство, коли власна самість стає дійсно предметом творчості [7]. Бурхливий розвиток самосвідомості характеризує юнацький вік. Юнак не тільки пізнає власне «Я», рефлексує його, освоює, свідомо змінює, але і намагається зберегти незмінною власну Я – самість [7].

Ми розглядаємо розвиток суб’єктності юнаків як шлях до особистісної автономії, підкреслючи авторство у творенні себе, в якості суб’єкта власного життя та розвитку.

Для того, щоб підліток, юнак прийняв на себе різні соціальні ролі та обов’язки дорослої людини, потрібна певна автономія, ідентичність. Поведінкова автономія розуміється як незалежність, свобода в діях, вчинках. Результати досліджень показали, що в підлітково-юнацькому віці прагнення до поведінкової автономії різко зростає [4]. Але, з досягненням економічної незалежності, молоді люди демонструють меншу незадоволеність ступенем особистісної свободи ніж студенти, які економічно залежні від батьків. Студенти схильні до конфліктів як вияв, бажання бути самостійними, при цьому залишаючись економічно залежними від батьків [1; 4]. Процес емансипації як вияв автономії, зокрема емоційної, показує наскільки юнаки емоційно контактні із своїми батьками, порівняно з прихильностями до інших людей (любов, дружба). Відчуваючи, прохолодні стосунки із своїми дітьми, батьки вважають, що діти їх розлюбили. Але після того, коли критичний період закінчується, емоційний контакт відновлюється на більш високому усвідомленому рівні. Щодо нормативної автономії, вона показує чи орієнтується юнак на ті ж норми, цінності, що і батьки або якісь інші [2].

Процес відокремлення від батьків включає такі виміри або компоненти: «взаємодія в сфері спілкування; нормативний контроль батьків над дітьми; емоційний зв’язок і солідарність; економічна залежність (або незалежність)» [5 , с. 138].

Узагальнюючи сказане, ми можемо зробити висновок, що розвиток автономії як незалежності, свободи, самостійності і як наслідок розвиток суб’єктності, залежить не лише від юнаків, а також і від їх батьків, значимих людей, оточення. Отже здатність до автономії, характеризує людину як суб’єкта, автора свого життя, дозволяє людині будувати своє життя за власним вибором, бути відкритою цілісною, незавершеною системою, здатною до зміни, удосконалення та розвитку [8].

Список використаних джерел:

1. Кле М. Психология подростка: (психосексуальное развитие): пер. с франц. / М. Кле. – М.: Педагогика, 1991. – Пер. изд.: Бельгия, 1986. – 176 с.

2. Кон И.С. Психология ранней юности: кн. для учителя / И.С . Кон. – М.: Про­свещение, 1989. – 255 с.

3. Ольшанская С.А. Развитие психологических предпосылок суб’єктности у спортсменов старшего школьного возраста: Дис. ...канд. психол. наук: 13.00.04 / С.А. Ольшанская. – Краснодар, 2004. – 197 с.

4. Райс Ф. Психология подросткового и юнашеского возраста / Ф. Райс, К. Долджин. – 12-е изд. – СПб.: Питер, 2010. – 816 с.

5. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности: пер. с нем. / Х. Ремшмидт. – М.: Мир, 1994. – С. 138.

6. Татенко В. Канонічна психологія Володимира Роменця: вчинок, історія, особистість / В. Татенко, Т. Титаренко // Психологія і суспільство. – 2011. – № 2 (44). – С. 22-38.

7. Цукерман Г.А. Психология саморазвития: задачи для подростков и их педагогов: пособ. для учит. / Г.А. Цукерман. – М.–Рига: Ассоциация “Развивающее обучение“ ПЦ. “Эксперимент“, 1995. – С. 17-18.

8. Чернобровкіна В.А. Особистісна свобода людини як предмет психологічного дослідження / В.А. Чернобровкіна // Практична психологія та соціальна робота. – 2010. – № 2 (131). – С. 8-19.