WEB-ресурс научно-практических конференций

Орлова О.А.

  Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Україна

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ДО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ УЧНІВ

Перехід до ринкових відносин та демократизацію життя нашого суспільства піднімає питання формування особистості учня, яке можна вирішити тільки за наявності високоосвічених педагогів, оскільки саме від їх особистісних характеристик залежить якість освітніх послуг, розвиток та формування учнів як у процесі навчання, так і у позанавчальний час. Тому дослідження проблеми формування особистості сучасного вчителя є актуальним і невідкладним завданням.

До проблеми формування особистості сучасного вчителя зверталися такі вчені, як В. Андрущенко, С.  Гончаренко , М.  Євтух , І.  Зязюн , В.  Кремень , В.  Кушарець , О. Савченко, І.  Надольний , В.  Огнев’юк та ін. Однак, важливою для дослідження у зазначеному контексті є проблема особистісного самовдосконалення учителя як основи особистісного самовдосконалення учня. Ефективним шляхом розв'язання зазначеної проблеми є підвищення кваліфікації вчителя в системі післядипломної освіти.

Розв’язання поставлених завдань в системі післядипломної освіти потребує пошуку нових технологій на основі інтенсифікації освітнього процесу, оскільки вчитель, що пройшов курс навчання та оволодів певним рівнем підготовки, має якнайшвидше включитися у професійну діяльність у новій освітній системі. Разом з тим, на основі отриманих знань, він має бути здатним до подальшого особистісного самовдосконалення, що стане важливим підґрунтям для здійснення професійної діяльності у визначеному напрямі. Саме тому у ході підвищення кваліфікації учитель має отримати цілісне, системне уявлення щодо інноваційних підходів реалізації навчально-виховного процесу, а також оволодіти методиками та технологіями самовдосконалення особистості [1, с. 3-4].

Концептуальною основою розробки такої технології доречно визначити вчення про домінанту, розроблену О.  Ухтомським . Домінанта, за визначенням О.  Ухтомського це тимчасово переважаючий збудник центральної нервової системи, який дає психічним процесам і поведінці людині певну направленість і активність у даній сфері. Домінанта, як зазначає науковець, включає в себе установки на самоосвіту, самовиховання, самоствердження, самовизначення, саморегуляцію і самоактуалізацію , стає за таких умов у педагогічному процесі цілю і засобом [3, с. 117].

Педагогічна інтерпретація зазначеного вчення – домінантно-контекстний підхід ( ДК–підхід ) – у системі післядипломної освіти допомагає ефективно розв’язати проблему підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення та самовдосконалення учнів за рахунок застосування принципу домінанти до організації навчальної інформації як важливої складової організації навчального процесу в цілому.

Основна ідея домінантно-контекстного підходу до організації навчальної інформації, полає в тому, що навчальна інформація повинна бути організована в вигляді системи, яка складається з домінанти (змістове ядро навчальної інформації), периферії (більшість дидактичних одиниць, що не входять у змістове ядро), контексту (сукупність логічних і асоціативних зв’язків між елементами системи) [1, с. 6].

Ідея реалізації ДК–підходу полягає в поетапному перетворенні маси навчальної інформації в систему навчальної інформації. Розглянемо етапи цього перетворення.

І етап : передбачає створення системи навчальної інформації на основі ДК–підходу шляхом накопичення певної кількості навчального матеріалу. Ця інформація подається набором коротких текстів, які входять в коло дисциплін, що вивчаються. Складання таких закінчених коротких описів формує матеріал для майбутньої периферії системи навчальної інформації.

ІІ етап : охоплює визначення цілі, відкриття закону з галузі дійсності, що вивчається. Але відкриття закону ще не вирішує дидактичної задачі створення системи навчальної інформації, воно зосереджує все необхідне для її розв’язання.

ІІІ етап : на цьому етапі подається, як сам масив інформації, так і головна закономірність цієї її кількості у вигляді певної цілісної системи, яку зручно сприймати у загальному в вигляді.

У результаті складається змістове ядро, яке являє собою мінімальну систему навчальної інформації з наочно визначеним контекстом [1, с. 10].

Як показали попередні дослідження, організація навчальної інформації, що ґрунтується на ДК-підході , дозволяє: розпізнавати та виділяти з уже наявних знань слухачів та фонових знань ті, які включені у освітню галузь, що раніше ними не вивчалася; забезпечити системність, цілісність та повноту навчального матеріалу; підвищити ефективність освітнього процесу за рахунок економії навчального часу в умовах підвищення кваліфікації [1, с. 6].

На теренах радянського та пострадянського суспільства вчення О.  Ухтомського було доповнено Г.  Селевко та запропоноване автором для підготовки учнів до саморозвитку [2].

Описані концептуальні основи побудови технології підготовки вчителя до самовдосконалення учнів і використання ДК-підходу до вивчення навчальної інформації доречно використовувати в інститутах післядипломної освіти, оскільки завдяки саме цій системі навчання за короткий час відбувається вивчення великої, систематизованої, необхідної, актуальної навчальної інформації, що забезпечує особистісне самовдосконалення вчителя.

Список використаних джерел:

1. Касатиков А.А. Доминантно-контекстный подход как основание организации содержания учебной информации в системе повышения квалификации : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / А.А.  Касатиков . – Краснодар, 2007. – 22 с.

2. Селевко  Г.К. Энциклопедия образовательних технологий : в 2 т. / Г.К. Селевко . – М.: НИИ школьних технологий , 2006. – 816 с.

3. Ухтомский А.А. Доминанта / А.А. Ухтомский . – СПб .: Питер , 2002. – 448 с.