WEB-ресурс научно-практических конференций

Рева А.О.

Донецький державний університет управління, Україна

ПЕДАГОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЗАСІБ УПРАВЛІННЯ

НАВЧАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ ВНЗ

В сучасній педагогічній науці та практиці все більш посилюється прагнення осмислити цілісний педагогічний процес з позицій науки управління, надати йому науково обґрунтований характер. Управління цим процесом є цілеспрямована, свідома взаємодія його учасників на основі пізнання його об'єктивних закономірностей з метою досягнення оптимального результату. Взаємодія суб'єктів освітнього процесу складається як ланцюг послідовних, взаємопов'язаних дій або функцій: педагогічного аналізу, цілепокладання й планування, організації, контролю й регулювання.

Управління процесом навчання – це послідовна, покрокова реалізація процедур навчально-пізнавальної діяльності. Її об'єктивна необхідність визначається новими підходами в організації освітнього процесу, що будується

на особистісно орієнтованому підході в навчання, а також зміною самої позиції педагога як того, хто керує навчальною діяльністю студентів.

Сучасний викладач є менеджером освітнього процесу на своєму управлінському рівні, тому що предмет праці педагога – це управлінська діяльність, що спрямована на навчально-пізнавальний процес студентів, на реалізацію процедури пізнання навчального матеріалу, практику. Управлінські функції завжди були й будуть присутні в діяльності викладача, тому що в цьому й є сутність педагогічного процесу, який здійснюється на основі особистісно орієнтованої парадигми в освіті. Навчальний процес, як правило, завжди не тільки детально продуманий, але й керований. Практична діяльність педагога як управлінця добре простежується у навчально-виховному процесі. Йдеться про функції педагогічного менеджменту в діяльності педагога в умовах його роботи зі студентами, коли викладач постійно в своїй професійній діяльності апробує нові підходи, нові технології в організації навчального процесу, що забезпечує ефективність його роботи.

Менеджмент вже не є педагогічною діяльність завтрашнього дня. Сьогодні та завжди гарним викладачем вважався той, хто чітко знає, чого він бажає досягти в результаті навчання студентів з предмету, теми, розділу; той, хто вміє поставити чіткі цілі на даний конкретний урок як перед собою, так й перед студентами. Той, хто спроможний побудувати раціональну програму досягнення цих цілей, тобто грамотно спланувати свою діяльність та діяльність своїх учнів. Для кого не є проблемою ефективно проконтролювати хід та результати засвоєння студентами відповідних елементів навчальної інформації, проаналізувати результативність діяльності та внести необхідні корективи.

Кожний урок, незалежно від його типу, починається з організаційного моменту (точніше – з організаційно-психологічного). Вже з моменту появи викладача в аудиторії оптимальне поєднання безсловесних дій з доброзичливістю, відкритістю, впевненістю в жестах та рухах дозволяє так залучити студентів до атмосфери уроку, щоб кожен з них відчував, що це звертання є саме до нього, що саме від нього залежить хід не тільки його роботи на занятті, але й результативність роботи всієї групи. Не менш значущим в цьому сенсі є й організаційний момент закінчення уроку (підбиття підсумків).

Не треба забувати, що сьогодні процес навчання – це не просто освітнє середовище (якщо навіть воно оптимально побудоване педагогами-професіоналами), але й спеціально організований простір для засвоєння різних видів та форм людської діяльності, в якому студент оволодіває не тільки науковими та професійними знаннями, але й досвідом емоційно-ціннісного ставлення до людей, речей, досвідом спілкування, взаємодії. Студент-«пізнавач» перетворюється на студента-«діяча». Таким чином, в педагогічній діяльності відбувається зміщення акцентів з безпосереднього викладання та виховання на організацію діяльності студентів. Це передбачає, що в своїй повсякденній роботі викладач розв’язує такі організаційно-управлінські задачі:

·   аналіз та рефлексія всього педагогічного процесу, його елементів та труднощів, що з’явились;

·   будування (цілепокладання та планування) педагогічного процесу;

·   прогнозування результатів та наслідків прийнятих рішень;

·   прийняття управлінських рішень, зокрема – вибору шляхів розв’язання проблеми, вибір засобів для досягнення поставленої мети;

·   реалізація різноманітних варіантів освітнього процесу, що, зокрема, потрібно в процесі індивідуалізації навчання;

·   організація інформаційних (прямих та зворотних) зв’язків з іншими учасниками освітнього процесу;

·   корекція протікання педагогічного процесу на основі поточної рефлексії.

Викладач, який ще не достатньо розвив вміння організовувати діяльність та спілкування в процесі навчання (але бажає цього), змушений відповідним чином змінити свій стиль мислення. Умовно кажучи, від «виконавчого» мислення перейти до організаторського (або, так би мовити «державного»). В чому ж характерні відмінності? Державно мислячий викладач не просто аналізує факти, але й вибудовує їх в систему та шукає за ними тенденцію, знаходячи в кожній ситуації «плюси» та «мінуси». Найважливішим принципом такого типу мислення є участь в загальній справі.

Отже, педагогічний менеджмент як комплекс принципів, методів, організаційних форм та технологічних прийомів управління освітнім процесом, який направлений на підвищення його якості, є надзвичайно ефективним засобом управління навчальною діяльністю студентів вищої школи.

Список використаних джерел:

1. Крыжко В.В. Психология в практике менеджера образования / В.В. Крыжко, Е.М. Павлютенков. – СПб., 2001. – 304 с.

2. Симонов В.П. Педагогический менеджмент: ноу-хау в управлении педагогическими системами. – М.: Пед. общество России, 1999. – 429 с.

3. Симонов В.П. Педагогический менеджмент: ноу-хау в образовании: учеб. пособ. – М.: Высшее образование, 2007. – 357 с.