WEB-ресурс научно-практических конференций

Холонюк О.Л.

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

ц іновий аспект Формування економічного простору України

В умовах глобалізаційних перетворень та з огляду на світові інтеграційні процеси формування єдиного економічного простору стало одним із ключових завдань сучасної економічної політики в Україні.

Економічний простір – це складна, динамічна, поліструктурна система реально існуючих економічних відносин, які постійно розвиваються, забезпечуючи економічну доцільність сукупності господарських структур, та, окреслених в територіальному вимірі, потоків усіх наявних ресурсів розвитку (виробничих, трудових, фінансових, інформаційних), каналів їх руху та локальних центрів управління цими потоками [4, с. 6].

Єдність економічного простору може розглядатись з кількох позицій: інституціональної однорідності щодо формування середовища життєдіяльності (політико-правовий аспект єдності); інтегрованості внутрішнього ринку, завдяки чому в межах країни відбувається вільне переміщення товарів і капіталів між територіями; просторової рівноваги щодо розподілу центрів та інтенсивності економічних потоків; спільності соціокультурного середовища [6, с. 78].

Дослідження єдності економічного простору з позиції інтегрованості ринку товарів, базуються на перевірці закону єдиної ціни. Згідно з цим законом на конкурентних ринках за відсутності транспортних витрат та інших бар’єрів однакові товари повинні продаватися за одними і тими ж цінами незалежно від того, де вони продаються [ 2 ] . Закон єдиної ціни можна записати через співвідношення цін товару у різних сегментах ринку так:

,

де P _rt   – ціна товару у просторовому сегменті ринку r ;

P _st – ціна товару у просторовому сегменті ринку s .

Як видно, умовою виконання закону єдиної ціни є повна інтеграція ринку. Іншими словами, в інтегрованій економіці, що і передбачається єдиним економічним простором, не повинно бути міжрегіональної цінової диференціації.

Розглянемо, яка ситуація у цій сфері на внутрішньому ринку України.

Дослідження цінової поведінки протягом перших років незалежності нашої держави засвідчили те, що на її внутрішньому ринку існувала значна цінова диференціація. Проте відстежувалось стрімке зростання цін у напрямку до світових, особливо це було помітно у 1996 році. Тобто існувала значна цінова конвергенція стосовно міжнародного рівня. При цьому рівень доходів громадян значно не змінився [10].

Очікувалось, що в процесі розвитку ринкової економіки, формування відповідних інститутів та налагодження співпраці, міжрегіональний арбітраж розширюватиметься, що зумовить міжрегіональну цінову конвергенцію [1, с. 7].

Проте нещодавні дослідження засвідчують те, що рівень цінової диференціації залишається досить високим.

Так, С.Шульц, досліджуючи інтеграцію національного ринку на основі просторових рядів цін за період 2000-2006 роки, дійшла висновку, що розходження у їх рівнях на регіональних ринках є досить вагомими. До того ж за кожним продуктом коефіцієнт варіації значно відрізняється. Так, найменш інтегрованим є ринок м’яса, а ринок молокопродуктів та яєць має найвищі показники інтеграції. Нестабільні показники варіації регіональних цін на ринку картоплі та зернових [9].

Ревенко А. наводить дані щодо цінових розбіжностей у листопаді 2007 року: максимальні ціни перевищували мінімальні за різними продуктами від 1,6 (м'ясо) до 3,6 разів (яблука). Причому максимальні ціни спостерігались не у великих містах з високим рівнем доходів населення, а в невеликих містечках, які лежать осторонь транс’європейських і національних автомагістралей [5].

У 2010 році на продовольчому ринку найбільший розмах цін відзначено за такими продуктами як картопля (1,76), сало (1,97) і свинина (1,47), а найнижчий за такими як хліб з борошна першого сорту (1,03), хліб житньо-пшеничний (1,03), цукор (1,06), олія (1,05) [ 7 ].

Наведені результати досліджень засвідчують низький рівень міжрегіональної інтеграції та, щогірше, відсутність будь-якої системної тенденції у напрямку до зближення та кооперації на внутрішньому ринку України.

Це призводить до фрагментації економічного простору держави та появи всередині держави окремих субрегіонів.

Так, результати дослідження інтегрованості ринку товарів на основі розрахунку еластичності цін за доходами на душу населення свідчать про значну варіацію цього показника за регіонами. Найменш інтегрованими до загальнонаціонального ринку товарів виявились регіони північного сходу країни і центру – Київська, Миколаївська, Луганська, Харківська, Черкаська, Сумська і Чернігівська області. Найвищий рівень інтегрованості мають АРК, Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Закарпатська, Львівська, Полтавська, Тернопільська, Херсонська, Чернівецька області. Такий груповий розподіл регіонів за ступенем інтегрованості ринку здебільшого зумовлений значними диференціалами цін і доходів [ 9 ] .

Інший аспект дезінтеграції економічного простору України – це так звана двополюсна його організація, або «центр-периферія». Так, у Києві зосереджено до 40% фінансових ресурсів, загальної кількості банків та професійних учасників фондового ринку [ 3 ] . Більше половини банків-юридичних осіб та більша частка активів банківської системи (66,2%) розміщено у столиці [6 , с. 97 ] .

Локалізація економічного простору проявляється і в такому аспекті як зростання урбанізації, що проявляється в стимулюванні розвитку міст, відтік населення з сіл і хуторів, що призводить до їх занепаду. Таким чином виникає точковість економічного простору [4, с. 98].

Як стверджує Е.А. Шильцин [8], економічний простір не може бути повністю однорідним і певний (прийнятний) рівень диференціації регіонального соціально-економічного простору є природним і навіть корисним, оскільки надає динамічності в розвитку економіки.

Проте для держави, головною якісною характеристикою якої є цілісність, існування сильних процесів децентралізації та диференціації становить загрозу її безпеці, оскільки існуючі глобалізаційні процеси можуть зумовити її розпад на окремі складники з подальшою переорієнтацією на задоволення зовнішніх інтересів. Тому, розглядаючи внутрішній ринок держави як єдиний економічний простір, потрібно, щоб міжрегіональна диференціація цін не набувала такого значення, при якому економіка країни діятиме не як система, а як набір різнорідних елементів.

Список використаних джерел:

1. Глущенко К.П. Межрегиональная дифференциация темпов инфляции / К.П. Глущенко. – М.: РПЭИ, 2000. – 65 с.

2. Глущенко К.П. Пространственная интеграция рынков товаров: основы [Електронний ресурс] / К.П. Глущенко. – Режим доступу: http :// econom . nsu . ru / oldeconom / gluschenko / teaching / trainingaids . htm

3. Логвиненко О.О. Економічний простір в системі категорій інституційної архітектоніки / О.О. Логвиненко – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/Portal/natural/vkhnu/Ekon/802/08looeco.pdf

4. Пепа Т.В. Концептуальні основи розбудови економічного простору України / Т.В. Пепа; за ред. Б. М. Данилишина. – К. – Черкаси: Брама-Україна, 2007. – 124 с.

5. Ревенко А. Цінові реалії й індексні перспективи / А. Ревенко // Дзеркало тижня. – 2007. – № 48 (677).

6.     Сторонянська І. Міжрегіональна інтеграція в Україні: монографія / Сторонянська І., Шульц С. // Інститут регіональних досліджень НАН України. –    Львів: Арал, 2007. – 292 с.

7. Холонюк О.Л. Особливості динаміки міжрегіональної диференціації споживчих цін та їх вплив на інтегрованість внутрішнього ринку України / О.Л. Холонюк // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2011. – №21.1. – С. 289-294.

8. Шильцин Е.А. Вопросы оценки региональной асимметрии (на примере России) / Е.А. Шильцин; под ред. В.Е. Селивёрстова, В.М. Марковой, Е.С. Гвоздевой // Актуальные проблемы социально-экономического развития: взгляд молодых ученых: сб. науч. тр. – Новосибирск: ИЭОПП СО РАН, 2005. – Разд. 1. – С. 143-158.

9. Шульц С.Л. Ціновий чинник інтегрованості економічного простору України / С.Л. Шульц // Регіональна економіка. – 2008. – №2 (48). – С. 12-24.

10.   Koen V . Prices in the Transition: Ten Stylized Facts / V . Koen , P . De Masi // International Monetary Fund . – 1997 . – 30 с.