WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.е.н. Продіус І.П., к.е.н. Пріступа М.П.

Одеський національний політехнічний університет , Україна

ЕФЕКТИВНИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК НА ОСНОВІ КЛАСТЕРІЗАЦІЇ

З англійської мови термін “cluster” переводиться як гроно, букет, щітка, або як група, скупчення, зосередження (наприклад, людей, предметів), або як бджолиний рій, буквально – “зростати разом”. Кластер – це також, крім всього іншого, і математичний термін, що позначає фізично близьке розташування логічно пов'язаних об'єктів у межах однієї області [1]. Подібне значення вкладається і в економічний зміст (визначення, поняття) цього слова.

В умовах сучасних глобалізаційних перетворень кластерні об’єднання є однією з найефективніших форм організації інноваційних процесів, форм регіонального розвитку, за якої на ринку конкурують вже не окремі підприємства, а цілі комплекси, що скорочують свої витрати завдяки спільній технологічній кооперації [2]. Об’єднання у кластери формують специфічний економічний простір з метою розширення сфери вільної торгівлі, вільного переміщення капіталу та людських ресурсів.

Основна мета кластера – підвищити внутрішню та міжнародну конкурентоздатність його членів за рахунок комерційного і некомерційного співробітництва, наукових досліджень та інновації, освіти, навчання і заходів політики підтримки. Кластерні механізми або локальні мережі територіально-виробничі системи – є джерелами та факторами економічного зростання територій [3].

У останнє десятиріччя регіональна політика, що заснована на кластерах, слугує найбільш успішним інструментом підвищення конкурентоздатності регіонів у західних країнах. Кластери є рушійними силами економічного зростання та зростання зайнятості в багатьох регіонах світу [ 4; 5 ] .

Позитивні ефекти кластерної взаємодії: зростання продуктивності; підвищена сприйнятливість до можливостей інновації та високої спеціалізації; розширений доступ до ринків збуту, спеціалізованим постачальникам, послугам, кваліфікованій робочій силі, технологічним знанням; підвищений рівень формування нових підприємств; більша гнучкість та ефект великого масштабу; спільна діяльність; колективна ефективність [6].

Для того, щоб кластери успішно розвивалися, потрібні гарантії їх підтримки з боку місцевої влади та підприємців. План розвитку кластерів не може бути нав'язаний збоку. Так в рамках інституціоналізації стратегій необхідно створювати спеціальні структури, які поєднують представників всіх зацікавлених сторін і гарантують стабільність проекту. Принцип дії подібних структур ґрунтується на взаємодії влади та бізнесу і сприяє створенню сприятливого для бізнесу клімату в регіоні. Основою структур із впровадження стратегій є робочі групи з кожного кластеру й окремих базових напрямків як розвиток людських ресурсів і залучення іноземних інвестицій. Такі структури дозволяють нівелювати політичні зміни в місцевій владі, гарантувати виконання розроблених стратегій та повинні допомогти кластерам сформуватися і стійко рухатися у заданому напрямі розвитку.

Кластер надає ряд переваг як учасникам кластера, так і регіону, де перебуває кластер: взаємне збагачення досвідом, знаннями, ідеями; вільний доступ до інформації щодо маркетингу, технологій, потреб споживачів, конкурентів та обмін інформацією щодо різних аспектів діяльності; формування єдиних фінан сових відносин, взаємна фінансова підтримка між всіма членами кластера, можливість залучення додаткових фінансових ресурсів, інвестицій ; можливість доступу до спеціалізованих факторів виробництва і людських ресурсів, об’єднання усіх компонентів виробничого процесу задля досягнення конкретного економічного результату від постачальників до споживачів; взаємодоповнюваність складових частин кластера завдяки проведенню наявного ефективного сумісного маркетингу, рекламних компаній, торгових ярмарок, рекомендацій фірм та просуванню на ринок продукції фірм кластера [7, с. 10-11].

Кластерні об'єднання сьогодні є однією з найефективніших форм організації інноваційних процесів, за якої на ринку конкурують вже не окремі підприємства, а цілі комплекси, що скорочують свої трансакційні витрати завдяки спільній технологічній кооперації компаній. Об'єднання у кластери формують специфічний економічний простір з метою розширення сфери вільної торгівлі, вільного переміщення капіталу та людських ресурсів, а отже, виконують функції структуроутворюючих елементів глобальної системи.

Саме для України, особливо в умовах все зростаючої глобалізації та конкуренції питання скорішого створення та сприяння ефективному розвитку кластерних об’єднань набувають особливої актуальності та мають безумовну перспективу, особливо в умовах змін, що відбуваються у світовій економіці, у якій на перший план виходить володіння якісно новим видом перспективних новітніх ресурсів, а саме інформацією, інноваціями та інтелектом.

Таким чином, на сьогоднішній день застосування кластерного підходу в Україні є необхідною умовою для відродження вітчизняного виробництва, підвищення ефективності інноваційного розвитку регіонів, досягнення високого рівня економічного розвитку та конкурентоспроможності. В умовах все зростаючої глобалізації та конкуренції, сприяння ефективному розвитку кластерних об’єднань набувають особливої актуальності та мають безумовну перспективу, особливо в умовах змін, що відбуваються у світовій економіці, у якій на перший план виходить володіння якісно новим видом ресурсів, а саме інформацією, інноваціями та інтелектом.

Список використаних джерел:

1. Семенов Г.А. Створення кластерних об’єднань в умовах нової економіки: монографія / Г.А. Семенов, О.С. Богма. – Запоріжжя: КПУ, 2008. – 244 с.

2. Буряк П. Перспективи створення інтегрованих підприємницьких структур / П. Буряк // Вісник економічної науки України. – 2006. – № 2. – С. 182-184.

3. Гусаков А. Кластеры предприятий как средство повышения конкурентоспособности региональной экономики / А. Гусаков // Менеджмент сегодня. – 2004. – № 2. – С. 46-51.

4.     Каніщенко Н. Формування національних галузевих кластерів в умовах інтернаціоналізації / Н. Каніщенко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 4(59). – С. 71-74.

5. Кульнєва Г.М. Технопарк і кластер як моделі розвитку регіонів / Г.М. Кульнєва, Р.Г. Бобровникова, Т.М. Тіховська // Держава та регіони. – 2006. – № 1. – С. 148-152.

6. Каніщенко Н.Г. Кластеризація як чинник конкурентоспроможності національної економіки: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.01 / Н.Г. Каніщенко. – К.: Київ. нац. університет ім. Т. Шевченка, 2009. – 20 с.

7. Длугопольський О. Кластерна модель розвитку промислового виробництва як фактор ефективних структурних реформ / О. Длугопольський // Часопис-ХХІ. – 2003. – № 2. – С. 10-18.