WEB-ресурс научно-практических конференций

К.т.н. Дзьоба О.Г.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна

ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

В структурі національної енергетики газотранспортна система (ГТС) відіграє надзвичайно важливу роль. Це обумовлено особливостями енергетичного балансу країни, в якому на частку природного газу припадає близько 43%, а також тим, що практично 100% газу в Україні транспортуються трубопроводами. Важливою є роль ГТС і в системі трансконтинентальних маршрутів транспортування газу до європейських країн.

Вирішення проблем подальшого розвитку ГТС України потребує вироблення концепції її реконструкції та модернізації насамперед з причин старіння та фізичного і морального зношування окремих об’єктів та цілісних комплексів. Ці чинники обумовлюють зниження рівня організаційно-технічної та ресурсної складових виробничого потенціалу газотранспортних підприємств і однією із причин такого розвитку ситуації є недостатні обсяги робіт із поточного та капітального ремонтів через брак фінансування та відсутність дієвих організаційно-економічних механізмів, які дозволяли б акумулювати інвестиційні ресурси під такі цілі. За статистичними даними ДК “Укртрансгаз” [1] понад 45% діючих газопроводів експлуатуються понад 30 років (збудовані в період 1966-1970 рр.), в межах від 21 до 30 років експлуатується близько 31%, від 16 до 21 року – 8%, 10 років і менше – 8%. Типовою є і ситуація із хронічним недофінансуванням потреб на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту ГТС. Так в період з 1998 по 2010 роки навіть мінімальні планові обсяги ремонтних робіт фінансувалися частково на рівні 50-80% від потреби.

Іншою важливою проблемою, яка вимагає невідкладного вирішення, є висока енергомісткість транспортування газу, обумовлена використанням застарілого та неефективного газоперекачувального обладнання. Коефіцієнт корисної дії парку газоперекачувальних агрегатів компресорних станцій (24 – 26%) значно нижчий від к.к.д. сучасних енергоефективних агрегатів (32- 42%) [2].

Загалом можна констатувати, що значний рівень зношення об’єктів ГТС призводить до зростання з кожним роком необхідних витрат на відновлення основних засобів і, разом з тим, простежується загрозлива тенденція до зниження обсягів фінансування капітальних та поточних планових ремонтів, що негативно позначається на ефективності та надійності роботи ГТС.

Розв’язання окреслених проблем слід шукати у виробленні чіткої концепції реконструкції, модернізації та розвитку газотранспортної системи. Сьогодні існує декілька варіантів концептуальних підходів до вирішення цих проблем, які відрізняються складом об’єктів, черговістю та термінами виконання робіт, обсягами фінансування. Тим не менше всі вони констатують невідкладну необхідність реалізації таких робіт, зокрема для збереження конкурентоспроможності українських газопроводів та їх привабливості для експортерів газу, а також доведення параметрів ГТС до сучасного світового рівня.

Враховуючи значну протяжність магістральних газопроводів, велику кількість компресорних станцій, підземних сховищ газу та інших об’єктів ГТС, а також складність як фінансування, так і реалізації робіт з реконструкції та модернізації технологічних об’єктів, виникає проблема визначення пріоритетів, черговості та термінів виконання робіт, вибору конкретних об’єктів, виконавців робіт, джерел та обсягів фінансування тощо.

Логічним видається залучення зовнішніх джерел для фінансування робіт з модернізації саме експортних транзитних коридорів – західного та південного, а також для вирішення проблем належного обліку газу шляхом будівництва комерційних (дублюючих) газовимірювальних станцій (ГВС) на східному кордоні (на вході в ГТС України) та модернізації і реконструкції існуючих ГВС на західному кордоні (на виході з з ГТС України).

Сьогодні більшість експертів сходяться на думці, що інвестиційними пріоритетами розвитку ГТС України мають бути реконструкція та модернізація основних потужностей для транзиту природного газу до європейських країн, а також нове будівництво окремих об’єктів. В зв’язку з цим в якості пріоритетних об’єктів інвестування слід розглядати [3; 4]:

1) західний транзитний коридор, до якого входять газопроводи “Союз”, Уренгой-Помари-Ужгород та “Прогрес”;

2) південний транзитний коридор, до якого входять газопроводи Єлець-Кременчук-Кривий Ріг та Ананьїв-Тираспіль-Ізмаїл;

3) підземні сховища газу поблизу західного кордону України – Більче-Волицько-Угерське та Богородчанське;

4) газовимірювальні станції на виході з ГТС України (Ужгород, Берегове, Дроздовичі, Текове, Орловка);

5) нове будівництво ГВС на вході в ГТС України (9 ГВС на кордоні з Російською Федерацією та 2 ГВС на кордоні з Республікою Білорусь).

Не зважаючи на значні обсяги необхідних інвестиційних ресурсів (за різними джерелами від 3 до 5 млрд. дол. США), їх реалізація дозволить досягти значних соціально-економічних результатів, зокрема підтримувати основні проектні параметри газопроводів, підвищити надійність та ефективність транспортування газу споживачам, суттєво скоротити енергетичні витрати, знизити негативний вплив на довкілля. В якості основних ризиків та загроз слід розглядати можливу нестабільність попиту на газ у країнах Європи, будівництво обхідних газотранспортних маршрутів, неефективне та нецільове використання інвестиційних ресурсів, політичні ризики, відставання розвитку ресурсної бази для забезпечення проектних обсягів транспортування газу.

Список використаних джерел:

1.     Технічний паспорт ДК “Укртрансгаз” // Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. – 2009. – 61 с.

2.     Гораль Л.Т. Ремонт, модернізація та реконструкція компресорних станцій як запорука стабільної роботи ГТС України / Л.Т. Гораль, М.Д. Степ’юк, Я.Р. Порада // Нафтова і газова промисловість. – 2008. – № 4. – С. 52-54.

3.     Концепція розвитку, модернізації і переоснащення газотранспортної системи України на 2009-2015 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/link1/KR091417.html

4.     Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/signal/kr06145a.doc