WEB-ресурс научно-практических конференций

Шевандіна Л.С.

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, Україна

ЕМОЦІЙНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ОСОБЛИВОСТЕЙ СИНТАКСИЧНИХ СТРУКТУР НІМЕЦЬКОГО РОЗМОВНОГО МОВЛЕННЯ

Сучасний етап лінгвістичної науки характеризується гуманізацією мовних досліджень , тобто зверненням до вивчення впливу людини, мовця, на продукування мовленнєвих творів, що визначається в термінах комунікативної діяльності мовної особистості. Найбільш яскраво це проявляється у розмовному мовленні, яке визначається як специфічний різновид мови, що використовується в умовах невимушеного, спонтанного спілкування й супроводжується емоційною реакцією на висловлювання співрозмовника. Сучасні мовознавці виходять з того, що мова у своїй комунікативній функції є засобом не тільки для обміну думками, а й для вираження емоцій. Тобто, основними чинниками, які визначають мовну організацію мовленнєвих висловлювань, є функції мови, що реалізуються в розмовному мовленні. Передусім це контактовстановлююча та емотивна функції. Тому доцільно було б розглянути вплив цих мовних функцій на синтаксичну організацію висловлювань у німецькому розмовному мовленні.

Відомо, що у мовах існують типізовані структури, у яких емоційне значення переважає над іншими й виступає як компонент значення речення, реалізуючи певні емоції. Структурні показники емоційного значення у речення є словоположення й бездієслівність . Емоційне значення виражається особливо чітко, коли змінюється позиція фіксованих компонентів речення. Під впливом емоцій мовець висуває на перше місце те, що для нього найбільш важливо, що виражається в термінах «домінуючий елемент» або «психологічний підмет». Слова розташовуються у послідовності формування думки, й функція порядку слів у розмовному мовленні є скоріше психологічною, ніж граматичною. Психологічним підметом може бути фактично будь-який член речення або його частина, будь-яка частина мови. Так, місце емоційно домінуючого елементу можуть займати прийменники, прислівники, сполучники, різні види обставин й додатків, а також частина присудка. Насамперед, це виражається у наявності інвертованих конструкцій, які характерні для німецького розмовного мовлення:

1.      інверсія прислівника: « Bald komme ich ».

Інверсія може бути повною або частковою. При повній інверсії конструкція має більш інтенсивне емоційне забарвлення;

2.      інверсія додатку: « Der Mutter gebe ich »;

3.      інверсія обставини місця: « An der Hochschule studiere ich »;

4.      інверсія обставини образу дії: « Pl?tzlich kommt er »;

5.      інверсія частини присудку: « Gar nicht geschielt habe ich ». Найбільш численну групу цього виду інверсій складають конструкції, де присудок має предикатив, виражений іменником або прикметником: « Lehrer ist er geworden », « Gut ist das ». Речення, які починаються з предикативу, характеризуються лінгвістами як такі, що мають яскраво виражене емоційне забарвлення. Основна їх функція – емоційно-оцінна;

6.      інверсія займенника: « Meiner ist nass geworden »;

7.      інверсія прикметника: « Die Besseren nennen sich Mobster »;

8.      субстантивні означення: « Kurt gab beiden die Hand . Hedwigs war ganz kalt »;

9.      препозиція присудку: « Ist ja auch kein Wunder !»;

10.     препозиція сполучника: « Sondern dich kennt er ».

За думкою В.Г. Адмоні , « выражение качественно различных чувств получает , как правило, чисто лексическое выражение , а грамматическими средствами выражаются именно различия в силе эмоциональности … Наиболее резкие отклонения от привычной нормы порядка слов как раз служат средством для четкого выражения значительного эмоционального содержания предложения » [1]. Виходячи з вищесказаного, можна вважати, що найбільшої інтенсивності вираження емоційності досягається у конструкціях з повною інверсією всіх членів речення: « Der gro?e Freund von mir ist Karl ». Вчені пояснюють виникнення інвертованих конструкцій тим, що людина у розмові наче «випалює» передусім свою реакцію на події, не замислюючись про те, що її співрозмовник може не знати, про що йде мова.

В залежності від морфологічного вираження першого і другого елементів розрізняють декілька різновидів бездієслівних конструкцій. Першу групу складають ад'єктивні речення, де перший елемент виражається прикметником: « Ganz neu und so verschmutzt !». Другий різновид – субстантивні речення: « Nur das Schweigen statt der Antwort !». Третій тип бездієслівних конструкцій представляє собою модель, у якій головний член виражається прислівником: « Herein mit ihm !». Можливі також бездієслівних конструкції з питальними словами, але які не виражають питальності , а підсилюють емоційне значення: « Wie sch?n !» або фразеологічні емоційні конструкції з und ob : « Und ob , noch du !»

Дослідники підкреслюють, що емоційність є невід'ємною якістю бездієслівних речень, бо констатація назви пов’язана з виявленням почуттів мовця, його переживань.

Отже, інверсія та бездієслівність речень є яскравою ознакою емоційності синтаксичних структур розмовного мовлення, зокрема, німецького розмовного мовлення.

Список використаних джерел:

1. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка / В.Г. Адмони . – Л., 1973. – С. 15.