WEB-ресурс научно-практических конференций

Сабат В.М.

Миколаївський державний аграрний університет, Україна

ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ

Сучасний стан навколишнього середовища, яке все більше забруднюється внаслідок тяжких еколого-технічних катастроф, хвилює сьогодні усе суспільство і вимагає комплексного підходу до вивчення цих проблем. Тому розробляються наукові програми, розраховані на тривалий проміжок часу, які стосуються різних аспектів охорони навколишнього середовища, а також вивчення впливів господарської діяльності людини з тим, щоб захистити довкілля від непродуманого втручання у ті процеси, які мають безповоротний характер. Проблеми охорони навколишнього середовища частіше вивчаються в економічних, технічних аспектах та з позицій соціально-філософського підходу, який спільно з іншими галузями науки дає можливість всебічно поглянути на стан справ у суспільстві [2, с. 11-12].

Аналіз наукових досліджень Н. Заверухи , В. Серебрякова, Ю. Скиби у цій галузі показує, що дана проблема вимагає невідкладної уваги, адже часто при дослідно-конструкторських розробках і їхній практичній реалізації не завжди враховується соціально-екологічний фактор, що може завдати людству більше шкоди, ніж користі. Це стосується і сучасної України, що здійснює економічні реформи, що здебільшого зорієнтовані на вирішення короткотермінових фінансово-господарських проблем, викликаних гострою економічною кризою і зіткненням політичних сил, які мають різну спрямованість [3, с. 205-208].

Інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси, безконтрольне застосування засобів хімізації в умовах низької технологічної культури призводить до прискореної деградації ґрунтів, їх родючості. На території України практично не залишилось водоносних підземних горизонтів питного призначення, де б не були виявлені пестициди та нітрати. Ведучим принципом природокористування стає еколого-економічний принцип, який передбачає отримання максимального прибутку при мінімальних витратах і мінімальних порушеннях природного середовища [4, c. 132-134].

Вченими Ужгородського національного університету доведено, що забруднення довкілля перебуває у прямій залежності від величини міста і кількості його населення – чим більше місто і населення в ньому, тим гострішими постають екологічні проблеми. Однією з причин такого становища є неузгодженість дій екологів, економістів і політиків. Часто прагнення досягти високих раптових прибутків будь-якою ціною чи відстояти свої політичні амбіції здійснюються без урахування негативних впливів на оточуюче соціальне і природне середовище. Але по шкалі цінностей природні блага по відношенню до матеріальних повинні виходити на перший план. Суспільство повинне миритися із закономірним підвищенням вартості промислової продукції, зумовленої високими платежами за природні ресурси [8, c. 97-99].

Серед перспективних напрямків подальшої розробки проблеми соціально-екологічної діяльності, спрямованої на охорону і захист навколишнього середовища, провідне місце повинно зайняти дослідження взаємодії держави з різним рівнем розвитку і різними політичними системами у процесі вирішення соціально-екологічних проблем, виявлення ролі людського чинника у збереженні навколишнього середовища. Сталий економічний розвиток держави вимагає рішення таких важливих проблем, як комплексне використання природно-ресурсного потенціалу України і його економічна оцінка [7, с. 252-256].

К. Корсак та О. Плахотнік зробили аналіз сучасного стану розвитку базових галузей української економіки. Це дозволило мені зробити висновки про те, що сучасний економічний потенціал галузей України є низьким за ефективністю виробництва унаслідок непродуманої структури народного господарства, оскільки значне місце в ній займають добувні галузі, поглинаючі величезні суми капітальних вкладень з низькою їх віддачею [5, c. 137-139].

Для підвищення екологічної безпеки необхідно проводити визначення джерел утворення, переробки та знешкодження особливо небезпечних промислових відходів. Зменшення негативного впливу галузей промисловості на навколишнє середовище – це складна соціально-економічна і технічна задача, що вимагає комплексних природоохоронних заходів [6, c. 215-217].

Одним з головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних та соціально-економічних проблем сучасної України повинна стати підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань екологічної свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи.

Через це Колегія Міністерства освіти та науки України у 2001 році прийняла Концепцію екологічної освіти в Україні. Вона, як елемент гармонійного розвитку населення і держави загалом, набуває сьогодні ваги актуального і важливого державного документа.

Екологічна освіта на порозі третього тисячоліття стала досить необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку, в тому числі і економічного. Екологічне виховання та інформування населення, підготовка висококваліфікованих фахівців є основними етапами екологічної політики, які названі в програмних документах міжнародного форуму двадцятого сторіччя в Ріо-де-Жанейро (1992 рік), присвяченого навколишньому середовищу і сталому розвитку, одним з найважливіших і необхідніших засобів здійснення переходу до розвитку всіх країн світу.

Реформування екологічної освіти та виховання населення України має здійснюватися з обов'язковим врахуванням екологічних законів та закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно в біологічній, технологічній, економічній, соціальній і військовій сферах. Головними складовими системи екологічної освіти та виховання мають бути її формальна й неформальна частини, форми й методи яких різні, а мета одна: різнобічна підготовка громадян, здатних визначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та соціально-економічні проблеми регіонів проживання на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, загальнолюдських досвіду й цінностей [1].

Список використаних джерел:

1. Рішення про концепцію екологічної освіти в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

2. Білявський Г. Основи екології: підруч . для студ . ВНЗів / Г. Білявський , Р. Фурдуй , І. Костіков . – К.: Либідь, 2004. – 406 с.

3. Заверуха Н. Основи екології: навч . посіб . для ВНЗів / Н. Заверуха , В. Серебряков, Ю. Скиба. – К.: Каравела, 2006. – 365 с.

4. Запольський А. Основи екології: підруч . для студ . техніко-технологічних спеціальностей ВНЗів / А. Запольський , А. Салюк . – К.: Вища школа, 2003. – 357 с.

5. Корсак К. Основи екології: навч . посіб . / К. Корсак, О. Плахотнік . – 3-тє вид., перероб. і доп . – К.: МАУП, 2002. – 294 с.

6. Адаменко О.М. Основи екології: навч . посіб . для ВНЗів / О.М. Адаменко, Я.В. Коденко . – 2-ге вид. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 314 с.

7. Бойчук Ю. Основи екології та екологічного права: навч . посіб . / Ю. Бойчук, М. Шульга, – Суми: Університетська книга, 2004. – 351 с.

8. Сухарев С. Основи екології та охорони довкілля: навч . посіб . / С. Сухарев . – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 391 с.

9. Царенко О. Основи екології та економіка природокористування: навч . посіб . для студ . ВНЗів / О. Царенко, О. Нєсвєтов . – 2-е вид., стереотип. – Суми: Університетська книга, 2004. – 399 с.