Наши конференции

В данной секции Вы можете ознакомиться с материалами наших конференций

VII МНПК "АЛЬЯНС НАУК: ученый - ученому"

IV МНПК "КАЧЕСТВО ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ: глобальные и локальные аспекты"

IV МНПК "Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности"

I МНПК «Финансовый механизм решения глобальных проблем: предотвращение экономических кризисов»

VII НПК "Спецпроект: анализ научных исследований"

III МНПК молодых ученых и студентов "Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации"(17-18 февраля 2012г.)

Региональный научный семинар "Бизнес-планы проектов инвестиционного развития Днепропетровщины в ходе подготовки Евро-2012" (17 апреля 2012г.)

II Всеукраинская НПК "Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения" (6-7 апреля 2012г.)

МС НПК "Инновационное развитие государства: проблемы и перспективы глазам молодых ученых" (5-6 апреля 2012г.)

I Международная научно-практическая Интернет-конференция «Актуальные вопросы повышения конкурентоспособности государства, бизнеса и образования в современных экономических условиях»(Полтава, 14?15 февраля 2013г.)

I Международная научно-практическая конференция «Лингвокогнитология и языковые структуры» (Днепропетровск, 14-15 февраля 2013г.)

Региональная научно-методическая конференция для студентов, аспирантов, молодых учёных «Язык и мир: современные тенденции преподавания иностранных языков в высшей школе» (Днепродзержинск, 20-21 февраля 2013г.)

IV Международная научно-практическая конференция молодых ученых и студентов «Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации» (Днепропетровск, 15-16 марта 2013г.)

VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Альянс наук: ученый – ученому» (28–29 марта 2013г.)

Региональная студенческая научно-практическая конференция «Актуальные исследования в сфере социально-экономических, технических и естественных наук и новейших технологий» (Днепропетровск, 4?5 апреля 2013г.)

V Международная научно-практическая конференция «Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности» (Желтые Воды, 4?5 апреля 2013г.)

Всеукраинская научно-практическая конференция «Научно-методические подходы к преподаванию управленческих дисциплин в контексте требований рынка труда» (Днепропетровск, 11-12 апреля 2013г.)

VІ Всеукраинская научно-методическая конференция «Восточные славяне: история, язык, культура, перевод» (Днепродзержинск, 17-18 апреля 2013г.)

VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Спецпроект: анализ научных исследований» (30–31 мая 2013г.)

Всеукраинская научно-практическая конференция «Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения» (Днепропетровск, 7–8 июня 2013г.)

V Международная научно-практическая Интернет-конференция «Качество экономического развития: глобальные и локальные аспекты» (17–18 июня 2013г.)

IX Международная научно-практическая конференция «Наука в информационном пространстве» (10–11 октября 2013г.)

IV Международная научно-практическая конференция "Проблемы формирования новой экономики ХХI века" (22-23 декабря 2011г.)

К.е.н . Бєлікова Н.В.

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, м.Харків, Україна

ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ СИСТЕМНИХ РЕФОРМ

Нет ничего опаснее, чем пытаться

преодолеть пропасть в два прыжка

Д. Л. Джордж

Протягом тривалого періоду часу Україна переживає період свого становлення як самостійної держави. Руйнування командно-адміністративної системи, перехід до ринкових механізмів, виникнення першого українського бізнесу, трансформація суспільних інститутів, та, кінець кінцем, світосприйняття більшості населення країни, – всі ці події, втиснуті в останні двадцять років, можна коротко назвати словом «реформи».

Як бачимо, реформування економіки України, було процесом напруженим та болісним, що пояснюється двома причинами:

- по-перше, реформи були глибокими та достатньо стрімкими;

- по-друге, їх ефективність залишалась на дуже низькому рівні.

Підтвердженням глибини та стрімкості реформ слугує загальновідомий факт застосування методів шокової терапії та славнозвісного «вашингтонського консенсусу»; на користь другої причини свідчить комплекс проблем соціально-економічного розвитку України та її регіонів, які протягом всього періоду реформування тільки поглиблювалися. До таких проблем можна віднести загострення асиметрії економічного розвитку, зокрема формування низки проблемних (або периферійних) регіонів, які значно відстають не тільки від центру, але й від середніх для країни показників; погіршення якості життя населення та відповідне зростання соціальної напруги; практично повну відсутність точок зростання, які могли б стати осередками економічного пожвавлення.

В цих умовах в 2010 р. в Україні почався новий виток системних реформ, який ознаменувався прийняттям Програми економічних реформ України на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [1] . Цей документ визначає основні етапи проведення реформ, стратегічні завдання реформування, а також показники моніторингу реформ, що є безперечно позитивним моментом, бо дозволить своєчасно коректувати не тільки алгоритми здійснення заходів з реформування, але й змінювати оперативні завдання. Даний документ представляє собою «практичний план» реформування економіки та позбавлений певного науково-методологічного обґрунтування.

Проте проведення реформ в Україні передбачає застосування вагомого теоретичного підґрунтя та системного бачення їх здійснення. Для цього доцільно проаналізувати деякі з існуючих теорій реформ, надбання яких допоможуть розробити ідеологію та концепцію реформування економіки України (рис. 1).

Рис. 1. Основні теорії та концепції, надбання яких можуть бути застосованим

в процесі реформування економіки України

Всі ці теорії зробили значний внесок в розвиток сучасного економічного мислення, проте доцільно розглянути одну з них докладніше. Теорія «центр-периферія» може бути використана під час наукового обґрунтування проведення реформи адміністративно-територіального устрою регіонів України з метою стимулювання їх соціально-економічного розвитку.

Зародження теорії «центр-периферія» відбулося на початку 30-х рр. ХІХ ст., коли німецькими вченими В. Крісталлером й А. Льошом були проведені дослідження особливостей географічного розташування населених пунктів й територіального розвитку країн, й розроблено теорію центрального міста. Як приклад досліджувався випадок, коли просторова організація адміністративно-територіальної одиниці (наприклад, району) включає міста, поселення та села. В подальшому модель «центр-периферія» набула класичного вигляду в роботі Дж. Фрідмана [3].

У цій моделі невеликий по території центр, який об'єднує найбільш передові технологічні і соціальні досягнення, протиставляється величезної периферії – сукупності віддалених і слаборозвинених територій із сповільненою модернізацією, яка є джерелом ресурсів і споживачем інновацій. Виділяють також напівпериферійні райони, які займають проміжне становище, – колишні центральні з застарілої технологічної базою, або близько розташовані до центру периферійні райони, які більш ефективно взаємодіють з центром. Модель «центр-периферія» застосовується на різних рівнях: глобальному, регіональному, локальному.

Дослідження, проведені в рамках науково-дослідних робіт Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України, свідчать про доцільність застосування теорії центр-периферія під час розробки проекту модернізації адміністративно-територіального устрою Харківської області. Такий проект передбачає створення точок соціально-економічного зростання в напівпериферійних та периферійних районах – Ізюмському, Куп’янському, Лозівському , Первомайському та Чугуївському, в першу чергу, за рахунок впровадження комплексних інвестиційних проектів.

Список використаних джерел:

1. Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MUS14838.html

2. Павловський М. Помилки реформ. Чи можливо їх виправити? /М.Павловський // Віче. – 1997. – № 1. – С. 62-63.

3. John Friedmann Regional Development Policy: A Case Study of Venezuela . – MIT Press, 1966. – 279 p.