WEB-ресурс научно-практических конференций

Зінцова Є.О., к.е.н . Федотова Т.А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ПРІОРИТЕТИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ У XXI СТОЛІТТІ

Сьогодні вже ні у кого в Україні, мабуть, не викликає сумніву той загальновідомий факт, що підприємницька діяльність є рушійною силою суспільного прогресу, розвитку продуктивних сил. Можна впевнено стверджувати, що підприємницький потенціал як соціально-економічний ресурс більш ефективно реалізується в умовах максимально ліберальної економічної системи, не обтяженої надмірною державною бюрократією. При цьому також очевидно, що основою успішної реалізації підприємницького потенціалу є насамперед самі підприємці, їхня кваліфікація і рівень освіти, здатність брати на себе відповідальність, уміння орієнтуватися у конкретному середовищі, а також їхнє почуття соціальної відповідальності.

На наш погляд, розвиток підприємництва в Україні є об’ єктивним процесом, зумовленим тими ринковими перетвореннями, що здійснюються в державі. Підприємництво у різних формах виступає як невід ’ ємна частина сучасного суспільного процесу, як рушій економічного прогресу. Говорячи про політику розвитку підприємництва в Україні, слід зазначити, що правовою основою розвитку малого й середнього бізнесу в Україні є Конституція, Господарський Кодекс України, і низка законодавчих актів, які прямо стосуються сфери підприємницької діяльності та регламентують її.

Стратегічні напрями й пріоритети державної політики зі створення сприятливого й стабільного конкурентного середовища для бізнесу знайшли своє відображення в « Державній програмі соціально-економічного розвитку України». В цьому документі на державному рівні задекларована необхідність зменшення державного втручання в підприємницьку діяльність, усунення бюрократичних бар’єрів на шляху розвитку бізнесу й адаптація законодавства в цій сфері до норм і принципів Європейського Союзу. Також необхідно звернути увагу на чотири фундаментальні Закони України для підприємницького середовища, бо саме вони, на нашу думку, є основними для підприємницької діяльності в Україні. Це – «регуляторний», «реєстраційний», «дозвільний» та «контрольний» закони.

1. Із прийняттям Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в Україні започатковано формування принципово нової прогресивної системи управління, підвищення прозорості процесу прийняття управлінських рішень [1].

2. Важливою формою державного регулювання бізнесу є ліцензування. Державна політика в сфері ліцензування в нашій країні визначена Законом « Про ліцензування певних видів господарської діяльності», яким встановлений єдиний порядок ліцензування видів господарської діяльності на території України і єдиний перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню [2].

3. З метою зменшення адміністративних бар’єрів при реєстрації бізнесу в 2004 році був прийнятий Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» [3]. Сьогодні в Україні створена сучасна система реєстрації, що надає можливість здійснити всі реєстраційні процедури протягом 2-3 днів. У результаті відповідності нашої системи реєстрації найвищим європейським стандартам, Україну першу із країн – не членів ЄС в 2006 році включили до Європейського бізнес реєстру (ЄБР), проте варто відзначити, що на практиці ця система не діє належним чином. Реєстраційні процедури й досі залишаються складними і тривають довше ніж 2-3 дні.

4. Система видачі дозвільних документів, що існувала в попередні роки, характеризувалася наявністю широкого переліку дозволів, нормативними протиріччями й відсутністю ефективного функціонуючого організаційно-правового механізму видачі документів дозвільного характеру, непрозорістю й складністю дозвільних процедур. Тому, виникла необхідність у прийнятті у 2005 році Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», що поклав початок повномасштабній реформі дозвільної системи [ 4 ] .

Важливим питанням є інтеграція України у світовий економічний простір. Нові умови вимагають підвищення інноваційної складової в діяльності малого і середнього бізнесу України, конкурентоспроможності, захисту від нечесної конкуренції на світових ринках.

Вступ України у СОТ потребує вдосконалення не тільки продукції, що випускається, але й потребує підтримання якості самих підприємств. Це можна зробити шляхом вдосконалення систем менеджменту якості, екологічного менеджменту, менеджменту професійної безпеки й істотного підвищення рівня ділової досконалості.

Кожна країна має свій шлях розвитку, але є дуже багато спільного в здійсненні державної політики. Тому позитивний український досвід у прийнятті управлінських рішень цілком може бути використаний країнами ОЧЕС. Адже у нас одне завдання – забезпечення економічного процвітання наших країн. А без якісних перетворень неможливо істотно підвищити внесок малого та середнього підприємництва в національну економіку й тим більше стати повноправним членом європейського і світового ринку.

Тож, для того, щоб підприємництво в Україні розвивалось динамічно, слід чітко притримуватись пріоритетних напрямків розвитку а саме: збільшення державного контролю над підприємництвом, скорочення процедури реєстрації нових підприємств, і , звичайно, інтеграція України до світових організацій, що змусить українські підприємства відповідати європейським стандартам.

Список використаних джерел:

1. Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160- IV «Про заклади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

2. Закон України від 1 червня 2000 року № 1775- III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

3. Закон України від 15 травня2003 року № 775- IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

4. Закон України від 6 вересня 2005 року № 2806- IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

5. Електронна бібліотека економіста [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http :// www . library . if . ua / book /38/1746. html

6. Шнипко О. Сутність підприємницької діяльності та основні умови її розвитку в Україні / О. Шнипко // Економіка. – 2001. – № 6. – С. 3-6.