WEB-ресурс научно-практических конференций

Крищенко К.Є.

Головне фінансове управління Чернівецької ОДА, Україна

Куцяк В.О.

м.Чернівці , Україна

ПРОБЛЕМИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ ВПІСЛЯКРИЗОВИЙ ПЕРІОД

Кризові явища, які мали місце в Україні, супроводжувалися появою гострих соціально-економічних проблем, які ведуть до серйозних змін якості життя населення, що виявляється, перш за все, в скрутному економічному становищі населення країни. Посилюються такі негативні тенденції, як погіршення фізичного здоров’я, скорочення середньої тривалості життя, збільшення диференціації доходів різних груп населення, погіршення соціальної захищеності, соціальна деградація частини населення тощо. Низький рівень доходів населення та їх не об’єктивна диференціація призводить до кризи мотивації трудової діяльності, наслідком якої є низький рівень трудової активності, використання трудового потенціалу не в повному обсязі. У зв’язку з цим, питання використання ринкових механізмів регулювання доходів населення є актуальним питанням, яке і визначило вибір теми дослідження.

Дослідженням питання диференціації доходів населення займались такі вчені як І. Бондар, І. Гнибіденко, А. Гальчинський, А. Колот , Е. Лібанова , В. Мандибура , В. Паламарчук, Ю. Палкін , А. Ревенко , Ю. Саєнко , О.Савенко, Г. Ярошенко та ін. Проте незважаючи на численну кількість доробків в цьому напрямку, питання диференціації доходів населення в посткризовий період, все ще є досить актуальним.

На початкових етапах постсоціалістичних трансформацій диференціація доходів була стимулом для економічного розвитку. Але в певні моменти економічного розвитку, фактор високої диференціації починає гальмувати економічне зростання. Висока частка населення з низькими доходами – це значні соціальні видатки, більші вимоги стосовно різних галузей соціальної політики, низький платоспроможний попит, загроза соціальних конфліктів.

Останніми роками тривав інтенсивний процес перерозподілу загального обсягу грошових доходів на користь високоприбуткових груп на тлі скорочення частки доходів найбідніших верств населення. Процеси соціальної диференціації спостерігаються в усіх трансформаційних економіках. Однак варто визнати, що в Україні, поряд з Росією, ступінь доходної нерівності не має аналогів серед східноєвропейських країн, що здійснюють економічні реформи. Фахівці Світового банку пояснюють істотне зростання нерівності з недоліком реформ і так званим state capture , здатністю груп, що мають владу, впливати на політику в інтересах особистого збагачення [1], а також наявністю високого рівня корупції в країні. Проблема ускладнюється тим, що сформована в Україні економічна система не містить ніяких вбудованих механізмів перерозподілу доходів у національному масштабі.

В економічно розвинутих країнах політика у сфері регулювання доходів населення є одним з найголовніших елементів управління соціально-економічним розвитком країни. В сонові розробки такої політики лежать поточні оцінки і прогнозування рівнів, динаміки і структури доходів населення. Необхідність в управлінні соціально-економічними процесами була головною причиною створення статистики доходів населення. В подальшому статистика доходів населення стала інструментом в визначенні рівня бідності, і як наслідок побудови соціальної політики щодо боротьби з бідністю. Визначення порогу бідності, або рівня бідності орієнтований на визначення мінімуму коштів, необхідних для існування. А отже поріг бідності фактично є показником який вказує уряду країни на рівень прожиткового мінімуму [4] . Для України характерна ще одна проблема – значне розходження доходів сільського та міського населення. Так, у першій групі населення вони помітно нижчі за доходи міських жителів. Це пояснюється різницею в оплаті праці сільської та міської груп населення, де розрив в оплаті праці на галузевому рівні становить 1,5 рази й більше. Тобто відбувається диспропорція доходів і витрат за територіальною та галузевою ознаками. Рівень життя сільського населення наближений майже до злиденного. Селяни менше витрачають свою заробітну плату на продукти харчування, однак різноманітність їх їжі невисока й незбалансована за поживністю. Паралельно у селян збільшуються інші витрати, які майже відсутні у міських жителів: на будівництво житла та утримання особистого господарства, без якого життя за даних умов було б просто неможливе [3]. Всі диспропорції, що сьогодні існують, зумовлюють необхідність активної ролі держави в регулюванні оплати праці та доходів населення, тільки держава може забезпечити справедливе й суспільно прийнятний розподіл в умовах ринкової економіки. Однак спроби впливати на диференціацію, тобто впливати на перерозподіл доходів небезпечні цілим рядом витрат. Найбільша небезпека в тому, що процеси легітимізації економіки, можуть знов набути нелегітимних рис.

Державна політика регулювання доходів населення повинна передбачати всебічне урахування дії всього комплексу механізмів, та прогнозування наслідків сукупного впливу на існуючий механізм формування доходів населення. Отже, в умовах фінансово-економічної кризи необхідно спрямувати зусилля на зупинення подальшого зниження рівня життя населення та утримання його на базовому рівні, формування у населення впевненості в майбутньому. Першочерговими є такі заходи: подолання інфляції та збереження стабільної національної грошової одиниці – гривні; встановлення мораторію на надання нових пільг для населення; збереження купівельної спроможності всіх соціальних пільг, а також рівня заробітної плати та пенсій, що вимагає корегування їх величини на рівень інфляції; підвищення рівня та удосконалення розробки державних соціальних стандартів і гарантій, наближення їх рівнів до світових мінімальних стандартів; введення прогресивної шкали оподаткування доходів населення тощо.

Список використаних джерел:

1. Волинський Г. Про соціальну диференціацію населення / Г. Волинський // Економіка України. – 2008. – № 2. – С. 79–84.

2. Холод Н. Фінансові інструменти державного регулювання доходів населення / Н.Холод // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – Вип. 19. – С. 483–488

3. Самооцінка домогосподарствами України рівня своїх доходів: статистичний збірник. – К., 2009. – 84 с.

4. Тохтарова В. Дифференциация населения по доходам с учетом теневого сектора / В. Тохтарова // Економічний аналіз. – 2010. – Вип. 7.

5. Федірко Н. Державне регулювання диференціації доходів населення та його вплив на формування соціально-класової структури в Україні / Н. Федірко // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – Вип. 6. – С.356-364.