WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Островська Н.С.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м.Чернівці, Україна

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ КОМЕРЦІЙНИми БАНКами УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Успішне функціонування економіки України залежить від роботи банківської системи в цілому та комерційних банків зокрема. Вибір раціональної стратегії розвитку, правильного формування портфеля активів із врахуванням їхнього ризику, орієнтації на операції, які приносять хоч не високий, але стабільний дохід. В таких умовах банківський менеджмент перетворюється в складний технологічний процес, який потрібно постійно вдосконалювати та наближати до ринку банківських послуг.

В останні роки, особливо в період останньої фінансової кризи, спостерігається тенденція зростання уваги до ризиків, які притаманні не тільки банківській діяльності, але і економіці в цілому. Якщо оцінка кожного виду ризику банківської діяльності дозволяє визначити ймовірні збитки, які понесе банк за неправильних дій менеджерів або інших несприятливих подій, то загальна оцінка профілю ризику не є проста сума збитків, вона потягне за собою цілу ланку важливіших проблем від зниження ліквідності і аж до банкрутства банку. Складність процесу управління комерційним банком потребує комплексного підходу, що передбачає нерозривну єдність активів і пасивів, доходів і витрат, які є взаємозалежні і взаємообумовлені. Інтегрований підхід, який базується на математичних розрахунках щодо формування стратегічного плану роботи банку, має включати короткотермінові бізнес-системи банку. Удосконалення процесу управління активами та пасивами банку на основі інформаційно-аналітичної системи, дасть можливість оперативно реагувати на ринкові зміни.

Рейтинги комерційних банків, в основному, цікавлять фахівців, і рідше потенційних клієнтів банків. Сьогодні важко здобути довіру до банківської системи, але кожен клієнт впевнений, що надійним є банк, який не відчуває зовнішнього негативного впливу, кризових явищ, і формує свою депозитну політику для зручності клієнтів. Однак інтегрований підхід щодо управління активами та пасивами банку, в наукових колах, різниться і щодо змісту і щодо методів та інструментарію його реалізації.

Завдання, які стоять перед банківським сектором – це вдосконалення управління активними операціями, створення сприятливих умов для формування у банківському секторі здорового конкурентного середовища, яке повинно забезпечити ліквідність, платоспроможність, структуру активів, дохідність та рентабельність, достатність капіталу. Для досягнення позитивних результатів необхідно ставити перед банком конкретні цілі і за будь-яких умов їх виконувати [2].

Постійний попит на ліквідні засоби змушує банкірів правильно ними розпоряджатись та знаходити нові джерела їх поповнення . Найбільший попит на ліквідні засоби виникає у банків через дві основні причини: зняття клієнтами коштів зі своїх рахунків; у зв’язку з видачею кредитних коштів. Потреба в грошових коштах підвищується також у разі настання строків погашення заборгованості за позиками банку, термінів платежів до бюджету або виплати дивідендів акціонерам. Проблеми ліквідності після фінансової кризи існують у всіх комерційних банках, хоч до 2008 року спостерігалась над ліквідність [2]. Такі проблеми можуть виникнути і під час здійснення пасивних операцій банку, і внаслідок проведення активних операцій, якщо рішення про розміщення коштів приймається раніше, ніж знайдено відповідні джерела фінансування.

У сучасній науковій думці панує погляд, згідно з яким, банк має надавати всі кредити з допустимим рівнем ризику навіть у разі дефіциту ліквідних коштів, враховуючи запозичені ресурси. Такий підхід є концепцією у взаєминах з клієнтом. Він орієнтований на встановлення різнобічних партнерських стосунків з клієнтами, максимізацію сукупних кредитів і підвищення дохідності банку. Тобто, під час розрахунків потреби в ліквідних коштах необхідно враховувати і потенційний попит на кредити на ймовірну суму безнадійних кредитів. Тому стан ліквідності комерційного банку залежить від структури і якості портфеля активів.

Доступ закордонних банків до грошових ресурсів не послабило їхньої уваги до самої проблеми підтримки ліквідності. Ліквідність – це чинник, який формує довіру до банку та визначає його майбутню діяльність. У підсумку висока ділова репутація дає змогу знизити витрати запозичення та ризик втрати ліквідності.

Сьогодні назріла необхідність нових підходів до структуризації кредитних портфелів банків. Це дозволило б краще планувати їх структуру та проводити дослідження вкладень банків у виробничу сферу [3].

За даними Національного банку України на початок 2011 року частка проблемних кредитів в банківській системі України сягнула майже 9,5%. Тобто, за рік проблемна заборгованість зросла майже в 4 рази з 18,015 млрд. грн. до 69,935 млрд. грн. За різними оцінками, реальні обсяги простроченої заборгованості коливаються на рівні близько 20-30% від загального обсягу кредитного портфелю банків України. Зараз банківські експерти пропонують запровадити таку програму захисту активів, в якій для зниження тиску зростаючої частки проблемних активів використовуватиметься інструмент державних гарантій щодо проблемних активів на оплатній основі, що сприятиме скороченню ризикових обсягів активів банку і послабить нормативний тиск на його капітал. Цей захід передбачає розробку програми розподілу збитків між банками і третьою особою, наприклад, урядом. Банки залишаються при цьому повноправними учасниками на будь-якому рівні втрат, що дасть змогу зберегти їх зацікавленість у самостійній роботі з проблемними боргами, а ресурсні вливання з боку держави будуть не актуальні, натомість держава може одержувати частину банківського прибутку, як компенсацію.

Отже, комплексний розгляд проблем, пов’язаних з удосконаленням менеджменту в комерційних банках забезпечить їх подальший розвиток, а відповідно і розвиток економіки в цілому.

Список використаних джерел:

1. West European ownership of East European banks during financial and macroeconomic stress. – Moody's Global Credit Research Feb 17, 2009.

2. Шулик В. Банковская система Украины – прогноз «н е гативный» / В. Шулик // Кредит-рейтинг монитор. – 2009. – № 7. – С. 2–5.

3. Корнилюк Р. Час розплати: як банки повертатимуть зовнішні борги / Р. Корнилюк // Фондовый рынок. – 2009. – № 28. – С. 5–17.