WEB-ресурс научно-практических конференций

Сліпчик О.О.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРЕДИТУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

На сучасному етапі економічного розвитку України та в умовах підвищення рівня промислового виробництва проблема аналізу стану і перспектив кредитування суб’єктів підприємницької діяльності, є пріоритетною. Це пов’язано з тим, що у процесі функціонування підприємств можуть виникати ситуації, коли власних фінансових ресурсів для фінансового забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, їм не вистачає що й обумовлює потребу залучення зовнішніх фінансових ресурсів.

Отже, одним із головних напрямів кредитування підприємств є фінансова діяльність. Фінансова діяльність спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

У теорії і практиці досить часто зміст фінансової діяльності трактується ширше, ніж суто фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Іншими словами, фінансова діяльність у широкому розумінні включає увесь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства, пов’язаних із фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб’єкта господарювання.

Основною формою залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел є кредитування. Підприємства можуть тимчасово поповнювати свої фінансові ресурси, оформляючи банківські або комерційні кредити, залучаючи кошти інших кредиторів. Від форми та умов кредитування підприємницької діяльності залежить швидкість обертання обігових коштів підприємства, його витрати і прибуток. Працівникам фінансової служби підприємства слід обирати такі способи кредитування, які могли б забезпечувати найефективнішу його господарську діяльність. Саме т ому застосування кредиту є необхідним елементом процесу функціонування ринкової економіки, а також чи не єдиним джерелом вирішення проблеми забезпечення стабільної ритмічної роботи підприємств різних галузей народного господарства [1, с.12].

На нашу думку підприємства залучають кредитні ресурси для того, щоб поповнити обігові кошти, необхідні для фінансування своєї поточної діяльності (збільшення виробничих запасів, обсягів незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів), а також для реалізації інвестиційних проектів. Визначаючи обсяги кредитування, необхідно зіставляти потребу підприємства у фінансових ресурсах (як загалом, так і за окремими напрямами його діяльності) зі сумою наявних фінансових ресурсів підприємства [3, с.139].

Комерційні банки можуть видавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форми власності у випадку наявності в них реальних можливостей і правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту й сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Кредити видаються суб'єктам підприємницької діяльності в безготівковій формі як у національної, так і в іноземній валюті.

Кредитні взаємини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання й відповідальність сторін і не можуть змінюватися в однобічному порядку. За користування кредитом позичальники сплачують процент, суму якого не включають до собівартості продукції (робіт, послуг), а відносять до витрат фінансової діяльності підприємства [1, с.12].

Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту й ухвалює рішення щодо видачі або відмову у видачі кредиту.

Зазначимо, що з метою кредитування фінансової діяльності підприємств важливим етапом є оцінка кредитоспроможності.

Кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному і в зазначений кредитним договором строк розрахуватися зі своїми борговими зобов'язаннями. Основні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника: забезпеченість власними засобами не менш чим на 50 відсотків його витрат; репутація позичальника (кваліфікація, здатності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни); конкурентоспроможність на внутрішньому й зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту; економічна кон'юнктура [4, с. 352].

Для виходу української економіки з кризи, кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню.

Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту , тому сучасне господарство не може функціонувати стабільно без кредиту.

Список використаних джерел:

1. Абрамова І.М. Проблеми розвитку малого підприємництва в Україні / І.М. Абрамова // Фінанси України. – 2010. – №4. – С. 12–17.

2. Клочко Ю.О. Проблеми малого бізнесу в Україні / Ю.О. Клочко // Економіка України. – 2010. – № 1. – С. 8–12.

3. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика / В.Д. Лагутін. – К., 2004. – 139 с.

4. Панова Г.С. Кредитна політика комерційного банку / Г.С. Панова. – М.: ІКЦ «ДІС», 2007. – 352с.