WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Водянка Л.Д., Биканова О.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича , Україна

РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ПОСЛУГ

Якісний розвиток економіки може бути забезпечений  тими країнами, які суттєво підсилюють свою роль у виробництві і використанні  новітніх знань, що дозволить їм домінувати у світових процесах.  На даний момент, ринок послуг дуже швидко розвивається, тому інновації в цій сфері є одними із найбільш ефективних та актуальних.

За сучасних умов орієнтації економіки України на підвищення конкурентоспроможності важливою є активізація інноваційної діяльності. Неперервні і постійні інновації стають необхідною та природною формою існування будь-якої фірми, забезпечують їй конкурентоспроможність і виживання на ринку. 

Теоретичні засади інноваційної діяльності у вітчизняній науці висвітлювали такі науковці, як В. Александрова [6], В. Геєць [7], Л. Федулова [8] та ін.

Актуальність даної теми полягає в тому, що на даний момент ринок послуг дуже швидко розвивається, тому інновації в цій сфері є досить ефективним та потужним механізмом розвитку. 

Метою роботи є визначення особливостей інноваційної діяльності у сфері послуг, основні напрями, які вона охоплює та чинники, що впливають на інноваційну діяльність.

Згідно з законом України «Про інноваційну діяльність», інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [3, с. 2]. 

На сьогодні сфера послуг потребує посилення взаємозв'язку зі стратегією розвитку народногосподарського комплексу в цілому. Сфера послуг залежить не лише від споживчо-вартісних властивостей виробленого продукту, але й від таких соціальних показників, як рівень і якість життя, здоров'я й економічна активність населення, соціальна напруженість, розвиток соціальної сфери, фінансування цього сектору.

Інноваційна діяльність у сфері послуг повинна  не лише охоплювати сферу виробництва послуг і сферу їх споживання в ціло­му, але й відстежувати особливості конкретних споживачів, що, зрештою, зу­ мовлює необхідність програмного підходу, який передбачає прогнозування,  вибірковість, адресність, раціональність використання всіх типів ресурсів та врахування специфічних особливостей послуг.

Існує ряд чинників, що впливають на інноваційну діяльність. До них належать: техніко-економічні, організаційно-управлінські, юридичні та соціально-психологічні [4].

Україна відстає від провідних європейських країн за розмі­ ром державної підтримки наукових досліджень та інноваційного розвитку. Починаючи з 2000 р. в Україні жодного бюджетного року не була виконана визначена статтею 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» норма щодо забезпечення державою бюджетного фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7% валового внутрішнього продукту (ВВП) України. Типова щорічна цифра бюджетних видатків на науку становить 0,3-0,5% ВВП. Слід зазначити, що серед країн Європейського Союзу мінімальні показники інноваційної активності мають Португалія – 26% і Греція – 29%, проте навіть ці показники удвічі вищі, ніж в Україні. А у порівнянні з країнами-лідерами, такими як Нідерланди (62%), Австрія (67%), Німеччина (69%), Данія (71%) та Ірландія (74%), цей розрив з Україною збільшується майже у п’ять разів [5].

На даний момент держава не приділяє достатньої уваги розвитку інноваційної діяльності, її фінансуванню. Кількість інноваційно-активних проектів в Україні постійно зменшується. Результати інноваційної діяльності є одним з найважливіших показників розвитку країни, тому необхідно створити ефективний механізм фінансування інноваційних проектів, адже залучення коштів є дуже складним процесом. 

Для підприємств, які тільки розпочинають або відроджують інноваційну діяльність на ринку послуг, повинна бути впроваджена система специфічних заходів різнобічної підтримки і, насамперед, поліпшення фінансового забезпечення. Окрім таких загальновідомих методів, як встановлення податкових знижок, надання пільгових кредитів, використання прискорених методів амортизації обладнання тощо, доцільно впровадити систему державних гарантій і страхування інноваційної діяльності, грантів, розробити та задіяти механізми технічної підтримки і передачі у користування приватних підприємств державних технологій і ноу-хау [1].

Отже, для ефективного здійснення інноваційної діяльності необхідна розвинена інфраструктура, рівень інноваційних розробок має відповідати світовому рівню або перевищувати його.

Для збільшення обсягів фінансового забезпечення інноваційної діяльнос ті на ринку послуг необхідно вирішити цілу низку проблем становлення іннова­ційного сектора в Україні: комерціалізація інноваційної продукції (доведення інноваційних розробок до практичного використання потребує додаткових коштів на великий проміжок часу); надвисокі ризики інноваційної діяльності; спекулятивне використання державних пільг (наприклад, венчурними струк­ турами) тощо.

Список використаних джерел:

1.       Рубанова К.В. Розвиток інноваційної діяльності у сфері послуг та проблеми її фінансування / К.В. Рубанова ; Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського .

2.       Шкрябатовська Т. Розвиток інноваційної діяльності: зб. текстів конф . 14–15 грудня 2010 [Електронний ресурс] / Т. Шкрябатовська, І. Рурак. – Режим доступу: http:// www . conf-cv.at.ua/forum/38-171-1

3.       Закон України «Про інноваційну діяльність» : за станом на 4 липня 2002 р. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http:// www . zakon2.rada.gov.ua / laws / show /40-15 .

4.       Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент / Н. В. Краснокутська . – К.: КНЕУ, 2005. – С. 504. 

5.       Стратегія інноваційного розвитку України на 2010 – 2020 роки в умовах глобалізаційних викликів (проект) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.zakon.gov.ua

6.       Александрова В.П. Пріоритети технологічного розвитку економіки України / В.П. Александрова // Економіка і прогнозування. – 2003. – №1. – С. 70 – 85.

7.       Гейц В.М. Економіка знань та її перспективи для України: наукова доповідь / за ред. акад. НАН України В.М. Гейця . – К.: Ін-т екон . Прогнозування, 2005. – С. 168.

8.       Федулова Л.І. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / за ред. докт . екон . наук, проф. Л.І. Федулової. – К.: Основа, 2005. – С. 552.