WEB-ресурс научно-практических конференций

Козел Н.В.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

НАСІННЄВА ПРОДУКТИВНІСТЬ ДЕЯКИХ ВИДІВ РОСЛИН ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

За останніми даними вивчення видового складу флора Луганської області нараховує 1682 види, які віднесено до 7 відділів, 9 класів, 70 порядків, 133 родини та 583 роди [1]. Але не всі ці види однаково трапляються на цій території. Розповсюдження рослин залежить від їх насіннєвої продуктивності, яка є надійним показником життєвості рослин та одним із найважливіших критеріїв оцінки структурно-фізичної й функціональної організації фітоценозів [2; 3].

Але до останнього часу насіннєва продуктивність багатьох видів рослин вивчена недостатньо. Літературних даних за цим питанням дуже мало, нерідко вони взаємовиключні, відрізняються величезною амплітудою, одержані з рослин різних місцезростань [4; 5; 7].

Дослідження проводилися за загальноприйнятими методиками [2; 4; 5; 6].

Повторність досліджень 10–15 разова. Для обліків і визначень відбирали рослини рудеральних і сегетальних фітоценозів, а також фітоценозів міст, селищ містечкового типу, сільських населених пунктів.

Насіннєва продуктивність визначалась на рослинах, які росли в одновидових чи багатовидових угрупуваннях. Для визначення насіннєвої продуктивності відбирали до 20 середньо розвинених рослин, обмолочували їх, зважували одержане насіння, підраховували масу 1000 насінин, розрахунок середньої насіннєвої продуктивності однієї рослини проводили за формулою [2].

Максимальну та мінімальну насіннєву продуктивність встановлювали по окремим рослинам, які значно виділялися найбільшим або найменшим розміром серед інших представників свого виду в цьому фітоценозі.

У зв’язку з цим, нами, протягом 2009–2011 років, було проведено дослідження по визначенню насіннєвої продуктивності деяких видів найрозповсюджених рослин культурценозів Луганської області.

Було встановлено, що в культурценозах на території Луганської області в період досліджень виявлено 37 найбільш розповсюджених видів рослин. Більшість видів рослин, які характеризуються, як домінанти, належали до родин Asteraceae, Poaceae, Rubiaceae, Fabaceae, Utronicaceae, Utricaceae, Ranunculaceae, Convolvulaceae, Brasicaceae, Rosaceae, Portulacaceae, Solanaceae, Labiatae, Amaranthaceae, Boraginaceae, Plantaginaceae, Chenopodium.

У систематичному відношенні найбільша кількість видів рослин належала до родини Asteraceae – 13 видів або 0,8% від загального складу флори. Дещо меншою кількістю видів рослин була представлена родина Poaceae – 5 видів (0,3%). Родини Fabaceae, Rubiaceae, Plantaginaceae та Utronicaceae у своєму флористичному спектрі мали по 2 найбільш розповсюджених види (0,1%). А Utricaceae, Ranunculaceae, Convolvulaceae, Brasicaceae, Rosaceae, Portulacaceae, Solanaceae, Labiatae, Amaranthaceae, Boraginaceae, Chenopodium – по 1 виду (0,05%).

Показник середньої насіннєвої продуктивності у всіх рослин був меншим від максимальної в 1,6 рази й, складав 26,0 тис. шт. насінин. Мінімальна насіннєва продуктивність рослин була меншою від середньої в 4,3 рази й, не перебільшувала 6,0 тис. шт. насінин (табл. 1).

Найбільшу середню насіннєву продуктивність з досліджених рослин мав вид Erigeron canadensis L. Його продуктивність досягала 75 тис. шт. насінин. Дещо менша продуктивність була у Artemisia absinthium L. – 58 тис. шт., ще менша у Cirsium arvense (L.) Scop., Linaria vulgaris L., Barbarea vulgaris W. T. Aiton, Plantago major L., Ehinochloa crusgallis (L.) P. Beauv., Sonchus oleraceus L., яка не перебільшувала 20–30 тис. шт. насінин. Найменшу насіннєву продуктивність мали рослини Setaria glauca auct. non (L.) P. Beauv., Biolens tripartita L., Convulvulus arvensis L. 7,0 – 13,5 тис. шт. насінин.

Таблиця 1. Насіннєва продуктивність однієї рослини деяких видів

(тис. шт., 2009–2011 рр.)

Одним із найважливіших показників структури насіннєвої продуктивності є крупність насіння, яка суттєво залежить від особливостей виду та умов росту рослин. За характером зміни крупності насіння, за В.Н. Доброходовим можна судити за масою 1000 зерен [5].

Дуже крупне насіння, мали рослини Agrimonia eupatoria L., Setaria glauca auct. non (L.) Beauv, Avena fаtua L., Arctium minus (Hill) Bernh. у яких, середня маса 1000 штук насінин складала 6,75–7,80 г. Дещо менше насіння мали такі види – Ehinochloa crusgalis (L.) P. Beaw, Convulvulus arvensis L., Bidens tripartita L., Ambrosia artemisifolia L. з масою 4,58–5,50 г.

Середні розміри насіння були у Consolida regalis S. F. Gray, Solanum nigrum L., Elytrigia repens (L.) Nevski – 2,06–2,67 г. У Cirsium arvense (L.) Scop., Lactuca seriola L., Melilotus officinalis (L.) Pall складали 3,29–3,76 г, а у рослини виду Melilotus albus Medik – 4,33 г .

Дрібне насіння мали Galium humifusum M. Bieb., Chaiturus marrubiastrum (L.) Rchb., Matricaria chamomilla L., Agropyron pectinatum (M. Bieb) P. Beauv . їх маса змінювалась від 1,02 до 1,12 г . Рослини виду Amaranthus retroflexus L., Cirsium vulgare (Savi) Ten., Cichorium intubus L., Barbarea vulgaris W. T. Aiton мали масу насіння 1,39–2,0 г.

Рослини Senecio jacobaea L., Lactuca seriola L., Plantago lanceolata L. мали середню масу 1000 штук насінин – 0,54–0,85 г.

У Linaria vulgaris L., Plantago major L., Urtica dioica L. маса насіння не перевищувала 0,20–0,28 г. Дуже дрібне насіння було у таких видів Artemisia absinthium L., Erigeron сanadensis L., Tanacetum vulgare L. , їх маса складала – 0,13–0,20 г.

Таким чином, найпоширеніші види рослин, що ростуть у культурценозах Луганської області, мають високу насіннєву продуктивність. За крупністю насіння досліджені види рослин в більшості належать до середньо та дрібно насінних.

Список використаних джерел:

1. Остапко В.Н. Сосудистые растения юго-востока Украины / В.Н. Остапко, А.В. Бойко, С.Л. Мосякин. – Донецк: Наулиндж, 2010. – 247 с.

2. Строна Н.Г. Методика изучения биологических свойств семян сорных растений / Н.Г. Строна. – М.: Колос, 1964. – 160 с.

3. Мацай Н.Ю. Насіннєва продуктивність деяких бур’янів у сегетальних фітоценозах Північного Степу України / Н.Ю. Мацай // Науковий вісник ЛНАУ. – Луганськ: Елтон-2, 2010. – № 12. – С. 136–139.

4. Фисюнов А.В. Методические рекомендации по учету засоренности посевов и почвы в полевых опытах / А.В. Фисюнов. – Курск, 1983. – 75 с.

5. Доброхотов В.Н. Семена сорных растений / В.Н. Доброхотов. – М.: Сельхозиздат, 1961. – 414 с.

6. Методика и техника учета сорняков. Научные труды НИИС Юго-востока. – Саратов, 1969. – 64 с.

7. Фисюнов А.В. Сорные растения / А.В. Фисюнов. – М.: Колос, 1984 – 348 с.