К.е.н. Ковальов А.В., Гальченко К.

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь, Україна

СИНЕРГІЯ. СИНЕРГЕТИЧНИЙ ЕФЕКТ

Творцем синергетичного напряму і винахідником терміна « синергетика » є професор Штутгартського університету і директор Інституту теоретичної фізики і синергетики Герман Хакен [1].

Синергетика займається вивченням систем, що складаються з великого (дуже великого, «величезного») числа частин, компонент або підсистем, одним словом, деталей, складним чином взаємодіють між собою. Слово « синергетика » і означає «спільна дія», підкреслюючи узгодженість функціонування частин, що відбивається в поведінці системи як цілого [2].

С. Улам був безпосереднім учасником одного з перших чисельних експериментів на ЕОМ першого покоління і зрозумів всю важливість і користь «синергії, тобто безперервного співробітництва між машиною і її оператором» [3], здійснюваного в сучасних машинах за рахунок виведення інформації на дисплей.

І. Забузький до середини 60-х років, реалістично оцінюючи обмежені можливості як аналітичного, так і чисельного підходу до вирішення нелінійних завдань, прийшов до висновку про необхідність єдиного синтетичного підходу [4].

Синергетика – (від грец . Synergetikos – спільний, узгоджений, діючий), науковий напрямок, що вивчає зв'язки між елементами структури (підсистемами), які утворюються у відкритих системах (біологічних, фізико-хімічних та інших) завдяки інтенсивному (потоковому) обміну речовиною та енергією з навколишнім середовищем у нерівноважних умовах [5].

Єдиного загальноприйнятого економічного визначення даного явища немає. Сучасні автори, що зачіпають питання синергії в своїх працях, описують її як явище, при якому 2 + 2 швидше дорівнює 5 або 6, ніж 4. Після такої характеристики, синергізм зазвичай трактується з точки зору того предмета або явища, що їх в даний момент цікавить.

Інтерес до вивчення цього явища і до чинників, що забезпечує синергізм в організації, пояснюється отриманням додаткового результату, який прийнято називати синергическим ефектом. «При високій організованості системи сума властивостей системи буде вище суми властивостей її компонентів. Різниця між сумою властивостей системи і сумою властивостей її компонентів називається синергическим ефектом, додатковим ефектом творчого взаємодії компонентів» [6]. Для більшої ясності сформулюємо визначення організаційної синергії наступним чином:

-організаційна синергія – це злагоджене командна взаємодія окремих елементів системи, що забезпечує її функціонування в оптимальному режимі ефективності.

-синергетичний ефект – додатковий результат, отриманий від тісної злагодженої взаємодії окремих елементів системи. Необхідно зауважити, що даний ефект може бути як позитивним, так і негативним. «При низькій організованості системи сума її властивостей буде менше суми властивостей компонентів» [7].

Вивчення синергії як явища, здатного збільшувати позитивний ефект функціонування корпорації або підприємства, є досить актуальним в сучасний період. Конкуренція давно вже вийшла за рамки виробленого продукту і перейшла у сферу конкуренції управлінських структур. Команда управлінців, частиною корпоративної культури якої є формування синергічного колективу, цілі якого лежать не тільки в сфері матеріальної вигоди, але і в підтримці сприятливого іміджу компанії, хорошої репутації продукту або послуги, часто залишає далеко позаду тих, хто керується лише бажанням багато заробити. Управлінська синергія по своїй суті є налагоджене взаємодія між менеджерами різних функціональних підрозділів компанії, а також між різними ланками управління. Синергізм, створюваний управлінцями переноситься в підлеглі їм групи. При цьому можливе отримання синергії різного типу. Синергію можна розрізняти за характером виникнення: структурну, функціональну та адміністративну [8].

Структурною вважається синергія, що виникає завдяки самому пристрою організації, і залежить від присутніх в ній інформаційних потоків, взаємозв'язків між групами та їх позиціонування відносно один одного. Основною умовою виникнення структурної синергії є наявність такої корпоративної культури в організації, при якій правила групової поведінки враховують людські потреби членів колективу, проводиться системне попередження конфліктних ситуацій, політика компанії орієнтована на відкритість роботи в групі, доступність керівника для підлеглих, чітке з'ясування співробітниками значущості командної роботи між підрозділами для досягнення загального кінцевого результату.

Функціональної синергією вважається налагоджене взаємодія в колективі, засноване на спільній професійної діяльності, єдності цілей, спільності інтересів, спільної трудової діяльності, та впровадженні інновацій. Цей вид синергії є найбільш поширеним, оскільки не залежить від організаційного середовища, в якій діє група. Функціональна синергія є також найбільш легко досяжною і довговічною, оскільки не залежить більшою мірою від особистостей, що складають групу, і легко підтримується після входу в неї нових членів.

Адміністративна синергія виникає при впливі на групу чи колектив ззовні, наприклад з боку керівного складу або Ради акціонерів. Її відмінною рисою є те, що ефект тут носить скоріше періодичний характер і досягається в процесі роботи завдяки застосуванню адміністративних або розпорядчих методів, що впливають на персонал.

Синергія також може розглядатися як узгодженість окремих виробничих внутрішніх і зовнішніх складових.

В якості головного економічного показника синергічного ефекту виступає наявність певного рівня чистого прибутку. Контрольним показником, який дозволяє визначити, чи достатній отриманий обсяг чистого прибутку, є рентабельність, а також характер динаміки рентабельності, і чистого прибутку. Ці ж критерії можуть використовуватися для визначення рівня конкурентоспроможності підприємства. Крім того, доречно провести тотожність: синергія всередині компанії = конкурентоспроможність у зовнішньому середовищі [9] .

Головними соціальними факторами наявності синергії в компанії служить стан розвитку загальнокорпоративного духу, морально-психологічний клімат в середовищі персоналу організації, характер виникаючих конфліктів та комунікаційних процесів, ступінь згуртованості робочих груп всередині і за ієрархією, репутація підприємства, в першу чергу, серед його персоналу і так далі. В даному випадку, прямий вплив на конкурентоспроможність надає репутація організації.

З позиції соціальних процесів, цікавим критерієм общеорганизационной синергії є стан Корпоративного духу даної структури. Виміряти стан корпоративного духу не представляється можливим; це та внутрішня складова організації, яку можна тільки відчути. Можна навіть сказати, що це певний рівень енергії, на якому йде виробничий процес. Присутність корпоративного духу є одним з факторів згуртування трудового колективу і багато в чому визначається станом корпоративної культури.

Загальорганізаційних синергічний ефект досягається завдяки злагодженій взаємодії між окремими підрозділами організації, а точніше, між керівними працівниками підрозділів, які утворюють групу керівників переважно одного рангу і забезпечують безперервність і ефективність загального функціонального процесу.

У цьому сенсі можна говорити про управлінську синергії [10]. Зростання ефективності управління компанією спостерігається, в першу чергу, за наявності управлінської синергії – злагодженого командного взаємодії між керівниками різних підрозділів і різних рівнів управління.
Умовою для здійснення синергічного взаємодії та командоутворення є також дотримання норм керованості. У зв'язку з цим, показником їх дотримання може бути коефіцієнт керованості:

Коефіцієнт керованості Кн = Уф / Ун ,      (1)

де Ун – норма керованості,

Уф – фактичний рівень чисельності підлеглих на одного управлінця.

Таким чином, якщо керівництву вдається створити міцну виробничу структуру, в якій всі компоненти виробничого процесу діють злагоджено і цілеспрямовано, тобто синергічно , з урахуванням вимог і характеру зовнішнього середовища, стійкість і стабільність такого підприємства і буде віддзеркаленням його конкурентоспроможності на ринку.

Список використаних джерел:

1.       Геєць В.М. Національна інноваційна система та інноваційно-інвестиційна діяльність. В кн.: Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. акад. НАН України В.М. Гейця . – К.: Ін-т екон . прогнозув .; Фенікс, 2003. – 385 с.

2.       Решетило В.П. Рыночный потенциал финансовых институтов и синергизм его реализации /   В.П. Решетило // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна . – Економічна серія. – Х.,   2004. – № 630.  

3.       Решетило В.П. Економічна синергетика формування ринкового трансформаційного потенціалу в перехідних системах /   В.П. Решетило // Економіка: зб.наук . праць. / за ред. акад. АПН України І.Ф. Прокопенка . – Х.: ХДПУ , 2003.

4.       Евстигнеева Л. Преодоление третьего пути / Л.   Евстигнеева ,   Р. Евстигнеев // Вопросы экономики . – 2006.

5.       Осипов Ю. М. Философия хозяйства . – В 2-х кн. / Ю. М. Осипов. – М.: Юристъ , 2001. – 624 с.

6.       Шумпетер Й. Теория экономического развития /   Й. Шумпетер . – М.: Прогресс , 1982. –278 с.

7.       Капица С.П. Синергетика и прогнозы будущего / С.П.   Капица , С.П. Курдюмов , Г.Г. Малинецкий . – М.: Эдиториал УРСС , 2001. – 283 с.

8.       Adams R. Perfomans indicators for sustainable development , Accounting and Business /   R.   Adams . – 1999. –   April , – 223р.

9.       Региональная экономика : учебник / под ред. Т.Г. Морозовой . – М.: ЮНИТИ-ДАНА , 2003. – 450 с.

10.   Keating M. The New Regionalism in Western Europe . Territorial Restructuring and Political Change / M. Keating . – Cheltenham : Edward Elgar Publishers , 1998. – 242 p.