WEB-ресурс научно-практических конференций

Гуцол  А.М.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича , Україна

МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ТАКТИКИ ПОГРОЗИ У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ СІМЕЙНОМУ КОНФРОНТАТИВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

У сучасній лінгвістиці спостерігається інтенсивний розвиток нових мовознавчих течій: антропоцентричної , прагматичної та соціолінгвістичної, які скеровані на дослідження функціонування мови в малих соціальних групах. До таких соціальних груп належить і сім’я, на тлі спілкування в якій доречно розглядати погрозу як одну з тактик вираження мовленнєвої агресії.

Матеріалом для дослідження слугували діалоги, отримані методом суцільної вибірки з художніх творів сучасної німецькомовної літератури загальним обсягом 3267 сторінок.

Дослідження мовознавцями мовленнєвої агресії у різних соціальних групах активізувалося порівняно недавно, відповідно ця комунікативна стратегія все ще залишається недостатньо вивченою сферою дискурсології . Ми розуміємо під агресією деструктивну поведінку, направлену проти співрозмовника та розглядаємо її як одну із стратегій конфронтативного типу спілкування. Експлікація агресії як стратегії, в свою чергу, відбувається через низку тактик (ходів), до складу яких відносимо й погрозу. Метою даного дослідження є розгляд шляхів реалізації та вербалізації тактики погрози як одного із індикаторів мовленнєвої агресивної стратегії в побутовому сімейному діалогічному конфлікті.

Бахтін  М.М. [1, с. 241] розглядає погрозу «як особливий клас негативно-емоційних висловлювань, в яких відношення комунікантів та їх емоційний стан виражається вербальними і/або невербальними засобами». Механізм погрози полягає у залякуванні реципієнта можливими майбутніми діями, які втіляться в життя, як тільки умова (не) буде виконана. «Ціль погрози – примусити адресата підкорюватися волі мовця і виконувати дії, які суперечать його (адресата) інтересам» [4, с. 169], засобом для досягнення цієї цілі слугує тактика залякування.

Об’єктом дослідження виступає мовленнєва тактика погрози як прояв стратегічної агресії в сімейному дискурсі; предметом – мовні маркери погрози в ракурсі побутового сімейного дискурсу.

Погроза є частотним елементом парентального дискурсу (з адресантно-адресатною конфігурацією батьки – дитина), тут вона зустрічається у 1,5 рази частіше, ніж в межах матримоніального дискурсу. Це, очевидно, пояснюється конвенційною унормованістю , статусно закріпленою нормативністю.

На думку В.С.  Третякової [5, с. 37–41], серед мовних засобів, які вербалізують тактику погрози, «особливо чутливими» до конфліктного компоненту є лексико-семантична та граматична системи, де ядром вважається дієслово. Рабенко  Т.Г. та Нестєрова  Н.Н. [4, с. 170] вбачають маркерами погрози дієслова наступних ЛСГ : дієслова фізичної дії на об’єкт (дієслова нанесення удару; дієслова видалення об’єкта; дієслова пошкодження об’єкта; дієслова негативної дії на об’єкт) та дієслова соціальних відносин (дієслова примусу та дієслова впливу).

Розглядаючи погрозу в рамках агресивної стратегічної установки побутового сімейного дискурсу, слід вказати на наявність у її структурі умовної частини та частини експлікації мовцем дії, яку він має намір здійснити, якщо умовна дія не буде виконана (власне погроза) [2, с. 146]. Умовна частина погрози відповідно маркується конвенційною синтаксичною конструкцією „ Wenn du …( etwas ) … ( nicht ) machst , mache ich …/ verbiete ich dir …“. Наприклад:

„ Du wirst auch nicht alt , genau wie er ( der Vater ), wenn du so weitergehst.“

„ Du kommst nie zur Ruhe“ .

„ Dein Vater hat es immer auch gesagt“ . ( Heidenreich E. Die Welt der R?cken , S. 10)

Вербалізація погрози агресивного спілкування відбувається через емоційно-експресивне висловлення перебільшеного характеру з метою залякування, коли мати, побоюючись за долю своєї доньки, намагається попередити можливий негативний розвиток життєвої ситуації, аргументуючи свою думку схожістю її (доньки) з батьком.

Редукована погроза може складатися лише з однієї частини: першої (умовної), або другої (власне погрози) та виражатися такими дієсловами, як barnen , warnen , ermahnen і т.д.

„ Sei jetzt still . Wenn du nicht still bist , bekommst du nichts zu Weihnachten , blo? einen Holzl?fel zum Verhauen.“

Aber sie war nicht still . Sie schrie : „ Ich will sowieso nichts zu Weihnachten haben . Ich trockne nicht ab !“ ( Dische I. Gro?mama packt aus . S. 224).

Мовленнєвий акт погрози у наведеному прикладі підсилюється номінацією прямого наказу та виражає погрозу у вигляді маніпулювання подарунком на Різдво з боку матері. У відповідь донька реагує протестом та обуренням, експлікуючи контр-погрозу без умовної частини ( Ich trockne nicht ab !).

Частіше всього використання тактики погрози відбувається у грубій формі ультиматуму з боку агресора, використання шантажу опонента:

« Du besch?ftigst dich in letzter Zeit zuviel mit diesen sogenann­ten Frauenb?chern . Du hast leider zuviel Zeit ?brig , sonst w?r­dest du sie nicht lesen . Wenn du mir aber mit so einem bl?den Emanzengeschwafel kommst , gehe ich .»

« Das w?re das Ende unserer Beziehung .» ( Lind H. Das Superweib , S. 76)

Чоловік в зародку викорінює будь-які можливі прояви емансипації дружини в майбутньому, визначаючи це як неприйнятну форму поведінки для їх родини і вважаючи себе повноправним головою сім’ї та єдиним володарем права вибору та керування іншими членами соціальної групи.

Тактика погрози з точки зору теорії мовленнєвих актів є гібридним мовним феноменом [3, с. 70], адже поєднує у собі дві іллокутивні сили: спонукальну (вимога адресату здійснити певну дію) і комісивну (зобов’язання мовця виконати певну дію у майбутньому в разі невиконання вимоги) та, таким чином, проявляє ознаки директива та комісива . Директиви згідно матеріалу дослідження вербалізуються у вигляді імперативів ( Entt?usch mich nicht , Schaff das endlich ! Sei vern?nftig ! і т.д.). Комісиви містять дієслова майбутнього часу на позначення руху ( gehen , kommen , werfen і т.д.), вираження емоцій ( weinen , lachen ), фізичної агресії ( schlagen , zerbrechen ), заборони ( verbieten ) та ін.

Отже, мовленнєва тактика погрози, що слугує одним із можливих шляхів реалізації агресивної стратегії конфронтативного типу у сімейному побутовому діалогічному дискурсі, визначається нами як засіб вербального емоційно негативного впливу на адресата з метою шантажу. Дана установка складається з двох частин, та вербалізується дієсловами ЛСГ «попередження» та «погрози», виражені у формі імперативу та майбутнього часу. Перспективним в даному руслі дослідження вважаємо аналіз імпліцитних засобів вербалізації погрози.

Список використаних джерел:

1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин . – М., 1979. – 424 с.

2. Быстров В.В. Полииллокутивность речевых жанров угрозы с условным компонентом / В.В. Быстров // Язык , культура и социум в гуманитарной парадигме . – Тверь , 1999. – С. 145–150.

3. Можейко О.О. Засоби вираження мовленнєвого акту погрози в англомовному діалогічному дискурсі / О.О. Можейко // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна . – 2011. – № 972: сер.: Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. – С. 69–73.

4. Рабенко Т.Г. Языковые средства реализации речевого жанра угрозы / Т.Г. Рабенко , Н.Н. Нестерова // Юрислингвистика -8: Русский язык и современное российское право: межвузовский сборник научных трудов / под ред. Н.Д. Голева . – Кемерово-Барнаул: Изд-во Алт . ун-та , 2007. – С. 168–174.

5. Третьякова В.С. Лексические средства конфликтности в коммуникативном акте / В.С. Третьякова // Речевая агрессия в современной культуре . – Челябинск , 2005.