WEB-ресурс научно-практических конференций

Каюмова В.В.

Донецький державний університет управління, Україна

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ НА МЕЗОРІВНІ

В умовах нестачі продовольчих ресурсів на світовому рівні проблема забезпечення продовольчої безпеки України та її регіонів набуває першочергового значення. Незважаючи на те, що природно-кліматичні умови України дозволяють отримувати харчові продукти в кількості, достатній для задоволення внутрішніх потреб країни, протягом останніх років ціни на продукти харчування в Україні зростали: в 2010 році – на 10,9%, в 2011 – на 6,4%. Це є загрозою настання продовольчої кризи в країні і загострення соціальної напруженості в суспільстві та потребує своєчасних заходів щодо діагностики та забезпечення продовольчої безпеки України та її регіонів.

Значний внесок у розробку проблеми забезпечення продовольчої безпеки України зробили вчені Геєць В.М., Кизим М.О., Скидан О.В. та багато інших.

Метою статті є огляд сучасного стану продовольчої безпеки України, дослідження проблем, що вплинули на погіршення стану безпеки.

Задоволення фізіологічних потреб суспільства, до яких в першу чергу відноситься задоволення голоду, є найнижчим рівнем в ієрархії потреб А. Маслоу . Ніякі внутрішні та міжнародні негаразди не можуть викликати природного відгуку в свідомості, властивого цивілізованій людині, якщо вона відчуває продовольчу небезпеку.

Продовольча безпека – це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-економічну та політичну стабільність у суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім’ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави [1].

Згідно Методики визначення основних індикаторів продовольчої безпеки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1379 "Деякі питання продовольчої безпеки", і ндикаторами, що характеризують стан продовольчої безпеки держави (регіону) є [2]: добова енергетична цінність раціону людини, забезпечення раціону людини основними видами продуктів ( хліб і хлібопродукти; картопля; овочі, баштанні; фрукти, ягоди і виноград; цукор; олія; м'ясо і м'ясопродукти; молоко і молокопродукти; риба і рибопродукти; яйця ), достатність запасів зерна у державних ресурсах, економічна доступність продуктів, диференціація вартості харчування за соціальними групами, ємність внутрішнього ринку окремих продуктів, продовольча незалежність за окремим продуктом.

У Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України [1] зазначено, що продовольча безпека є складовою економічної безпеки. Ваговий коефіцієнт продовольчої сфери 0,1108, що за рівнем ваги відповідає четвертому місцю серед інших складових (макроекономічної, фінансової, зовнішньоекономічної, інвестиційної, науково-технологічної, енергетичної, виробничої, соціальної та демографічної безпека). В Методиці запропонований спрощений перелік індикаторів продовольчої безпеки: забезпечення раціону людини основними видами продуктів, рівень перехідних запасів зерна, виробництво зерна на одну особу за рік.

Вказана методика може також застосовуватись для обчислення економічної безпеки та її складових на регіональному рівні. Однак, не всі показники на мезорівні є відкритою інформацією. Проаналізувавши обидві методики, дослідимо стан продовольчої безпеки на прикладі Донецького регіону (табл. 1), використовуючи дані Держкомстату [3].

Таблиця 1. Індикатори продовольчої безпеки Донецького регіону

Аналізуючи дані табл. 1, бачимо, що протягом 2005–2010 рр. в регіоні енергетична цінність харчового раціону людини зросла до рівня 2927 ккал на добу, що перевищує раціональну норму на 17,1%. Однак, перевищення межі калорійності харчування людини не є позитивним фактором, бо це свідчить про незбалансованість харчування нації, призводить до ожиріння, захворювань серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та інших, і, як наслідок, скороченню тривалості життя. Спостерігаються значні диспропорції рівня споживання окремих харчових продуктів. Продукти тваринного походження вживаються населенням в недостатньому обсязі, скоріше за все через їх вартість та фінансову неспроможність більшості населення. В 2010 році недоотримання м’ясопродуктів населенням Донецького регіону складає 28%, молокопродуктів – 53%, рибопродуктів – 14%. Власні енергетичні потреби населення забезпечує за рахунок більш економічно доступних продуктів, таких як яйця, цукор, олія та хлібопродукти. Недостатність споживання вітамінів та мікроелементів є наслідком недоотримання в достатньому обсязі овочів (6%) та фруктів (42%).

За даними табл. 1, складемо економіко-математичну модель діагностики та забезпечення продовольчої безпеки регіону та реалізуємо її в середовищі Microsoft Excel за допомогою інструменту «Пошук рішення».

Після реалізації моделі отримаємо розрахункові значення інтегрального показника продовольчої безпеки за 2005–2010 рр. та прогнозні значення на 2011–2012 рр. (рис. 1).

Рис. 1. Значення інтегрального показника продовольчої безпеки Донецького регіону за період 2005–2012 рр.

Таким чином, результати прогнозування свідчать про збільшення інтегрального показника забезпечення продовольчої безпеки Донецького регіону за період 2005–2012 рр. Однак дана оцінка не враховує комплексний характер проблеми продовольчої безпеки, динаміку доходів населення та якість його харчування. Вирішення цієї проблеми потребує вдосконалення моделі діагностики та забезпечення продовольчої безпеки регіонів та розробки заходів щодо її оптимізації.

Список використаних джерел:

1. Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження методики розрахунку рівня економічної безпеки України» № 60 від 02.03.2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.nau.ua/doc/?uid=1022.4251.0

2. Постанова Кабінету Міністрів України « Деякі питання продовольчої безпеки » N 1379 від 5 грудня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon2.rada.gov.ua / laws / show /1379-2007-%D0% BF

3. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua