Новосад І.Г.

Луцький національний технічний університет,Україна

Теоретичні аспекти мотивації розвитку проблемних регіонів

Складність реалізації завдань мотивації розвитку регіонів на сучасному етапі полягає в тому, що його здійснення відбувається в умовах структурної перебудови економіки на базі ринкових відносин, недосконалості законодавчо-нормативного забезпечення, незавершеності розбудови системи регіонального управління.

Для узгодження інтересів окремого регіону та всіх регіонів в цілому, перш за все, необхідне оцінювання діяльності кожного регіону і мотивація його розвитку. Виконання цього завдання потребує формування механізму мотивації, який гармонійно поєднав би економічні, соціальні та екологічні фактори. Оскільки змінюється зміст і характер розвитку регіонів, не може залишатися незмінним і механізм мотивації розвитку.

При визначенні сутності мотиваційного механізму важливо мати на увазі, що зміст і характер його дії, перш за все, обумовлені комплексом соціально-економічних чинників. Загалом господарський механізм – це система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, вирішення суперечностей суспільного способу виробництва, реалізація власності та створення дієвих стимулів для досягнення цілей [1] .

З урахуванням такого підходу п ід механізмом мотивації розвитку проблемних регіонів доцільно розуміти сукупність зовнішніх і внутрішніх рушійних сил, форм і методів, які спонукають регіони до сталого розвитку для досягнення поставлених цілей.

У широкому розумінні мотивація означає «процес спонукання себе та інших до продуктивної діяльності і досягнення поставлених цілей перед кожним працівником і організацією в цілому»; це «різновид управлінської діяльності, що забезпечує процес спонукання себе та підлеглих працівників до діяльності, що спрямована на виконання місії, особистих цілей та цілей компанії» [2].

На регіональному рівні мотивація представляє процес спонукання до дії представників регіональної влади для забезпечення добробуту населення на основі розвитку регіональної економіки та досягнення сталого розвитку проблемного регіону.

Як зазначає В. Фесянов [3] , існує дві мотиваційні системи – зовнішньої та внутрішньої мотивації. Мотиваційний комфорт може бути досягнутий у разі повноцінного функціонування, гармонії обох систем.

Варто відмітити, що зовнішня мотивація пов’язана з результатом, а внутрішня мотивація характеризується поглинанням, захопленням самим процесом діяльності. Як зовнішні, так і внутрішні мотиви реалізуються через формулювання та досягнення відповідних цілей.

Внутрішня мотивація визначається змістом та значимістю діяльності. Важливою похідною внутрішньої мотивації є самомотивація розвитку проблемного регіону, без якої реалізація мотивації неможлива. Самомотивація і мотивація розвитку тісно взаємопов’язані та взаємообумовлені.

Системи зовнішньої та внутрішньої мотивації взаємопов’язані. По-перше, реалізація зовнішніх мотивів може посилювати внутрішні мотиви. По-друге, реалізація внутрішніх мотивів може приводити до формування нових, більш складних, результативних (зовнішніх) мотивів.

У структуру мотивації розвитку регіону входять: мотивація стабільного розвитку регіону та продуктивної зайнятості; мотивація розвитку конкурентоспроможності регіону; мотивація залучення іноземних інвестицій; мотивація розвитку регіональної соціальної інфраструктури; мотивація трудової діяльності, тобто спонукання регіональних органів влади.

Мотивація базується на таких категоріях – потреба, винагорода, мотив. Потреба – відчуття людиною фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь. З позицій менеджменту потреба – це «стан, що спонукає людину до дії з метою усунення відхилень від якихось конкретних значень динамічної рівноваги у процесі обміну речовин» [4] .

З позицій проблемного розвитку регіону під потребою розуміється рушійна сила, що стимулює регіон до сталого розвитку. З регіональної точки зору існують три групи потреб – екологічні, соціальні та економічні.

До економічних потреб проблемного регіону можна віднести: для підприємств, головних учасників економічної сфери, основною потребою є вигідна реалізація виробленої продукції; нестача фінансових ресурсів у регіоні (потреба в інвестиційних коштах).

Соціальні потреби включають потреби у: розвитку соціальної інфраструктури; забезпеченні високих стандартів та якості життя.

Екологічними потребами регіону є потреба: у природних ресурсах, відновленні та збереженні біорізноманіття та усуненні негативних наслідків антропогенного навантаження в регіонах.

Винагорода, відповідно до теорії мотивації, – це те, що людина вважає цінним для себе, або це все те, що може спонукати людину до дії. У контексті розвитку проблемного регіону винагородою буде отримання економічних, соціальних та екологічних благ для суб’єктів господарювання.

Таким чином, мотивація відіграє одну із найважливіших ролей у розвитку регіонів. Вона пронизує всі сфери взаємодії, дозволяє нормально функціонувати всім ланкам економіки, знімаючи протиріччя між суспільними й власними потребами в регіоні.

Список використаних джерел:

1. Мочерный С.В. и др. Экономическая теория : у чебник / С.В. Мочерный . – М.: Книга-сервис , 2003. – 416 с.

2. Менеджмент: теорія і практика: н авч . посіб . / под р ед . О.М. Романенко. – К.: Атака, 2007. – 584 с.

3. Фесянов В. Психологические аспекты мотивации / В. Фесянов // Персонал. – 2004. – №   5. – С . 60 – 63.

4. Мартиненко М.М. Основи менеджменту: п ідручник / М.М. Мартиненко. – К.: Каравела, 2008. – 496 с.