К.е.н. Микуляк О.В.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Конкурентні переваги договірних ощадних інститутів на ринку фінансових послуг України

Договірними ощадними інститутами серед небанківських фінансових посередників є страхові компанії та недержавні пенсійні фонди, оскільки специфіка їхньої діяльності передбачає довготермінове акумулювання коштів для наступних виплат цільового характеру на користь клієнтів.

Одним із вагомих джерел фінансування економіки та багатьох інвестиційних проектів у промислово розвинених країнах є страхові компанії . Страховики, приймаючи внески фізичних та юридичних осіб, беруть на себе захист їхніх майнових інтересів від настання ймовірних ризиків. Страхові послуги на вітчизняному фінансовому ринку надають 445 страхових компаній, з яких 65 займаються страхуванням життя і 380 – іншими видами страхування (станом на 30.09.2011).

Страховики мають важливе значення на фінансовому ринку, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різних видів ризиків. Укладені з інвестором страхові угоди є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів. Операції страхових компаній мають специфічний характер і суттєво відрізняються від аналогічних продуктів банків та інших фінансово-кредитних установ. Наприклад, активні операції передбачають інвестиції у державні облігації центральних і місцевих органів влади, в облігації та акції приватних корпорацій, іпотеку і нерухомість, а також у борг під поліси. Позики під поліси – це, по суті, кредитування осіб, що застрахувалися в цій фінансовій компанії. Особливістю активних операцій компаній зі страхування життя полягає в тому, що це, головно, довготермінові вклади на п’ять, десять і більше років. Страхові компанії володіють достатніми довготерміновими страховими резервами і є одними з головних постачальників довготермінового капіталу на національних ринках фінансових послуг провідних країн світу.

Серед напрямів інвестування коштів страховиків переважають акції, облігації корпоративного сектора та банківські вклади.

Страхові компанії виконують багато функцій в економіці країни. Однією з найважливіших у сучасних умовах є інвестиційна функція. Вона реалізується завдяки, по-перше, організації руху коштів на ринку капіталу внаслідок об’єднання незначних коштів, що їх сплачує кожен страхувальник за договорами страхування, у величезні за обсягом інвестиційні фонди капіталів, по-друге, спрямуванню страховиками накопичених фінансових коштів у різні види інвестицій і, по-третє, стимулюванню інвестиційної активності шляхом гарантування вітчизняним і зарубіжним інвесторам повернення вкладених коштів та відшкодування неотриманого доходу в разі настанні несприятливих подій, що спричиняють втрату інвестицій.

Пенсійні фонди у західних країнах створюють приватні і державні корпорації, фірми й підприємства для виплат пенсій і допомоги робітникам та службовцям. Кошти цих фондів формують з внесків працівників, підприємств, а також прибутків від інвестицій пенсійних фондів.

Недержавні пенсійні фонди емітують та продають пенсійні зобов’язання навзамін отриманих від фізичних і юридичних осіб пенсійних внесків та вкладають одержані гроші в фінансові інструменти.

В Україні станом на 30.09.2011 зареєстровано 97 недержавних пенсійних фондів, що надають відповідні фінансові послуги, а також 40 адміністраторів НПФ .

Зацікавленість роботодавців в участі у системі недержавного пенсійного забезпечення можна пояснити низкою переваг і можливостей. Одним із стимулів для роботодавців є отримання додаткових фінансово-інвестиційних можливостей: оптимізація витрат на соціальне забезпечення завдяки пільговому оподаткуванню, залучення з пенсійних накопичень довготермінових фінансових ресурсів для реалізації власних інвестиційних програм.

Розмір майбутньої пенсії як найважливіший чинник участі в системі недержавного пенсійного забезпечення за посередництвом НПФ прямо залежить від дохідності вкладень коштів пенсійного фонду компанією з управління активами.

Вагому частку консолідованого портфеля НПФ становлять банківські депозити, облігації, акції національного корпоративного сектора.

Одним з найважливіших напрямів активної діяльності недержавних пенсійних фондів є обов’язковість мінімізації ризиків, пов’язаних з інвестуванням коштів вкладників фондів. Для цього на фондовому ринку повинні перебувати в обігу надійні, захищені від інфляційного впливу фінансові інструменти.

Таким чином, страхові компанії та НПФ можуть багатьма способами розмістити фінансові ресурси, однак переважаючим об’єктом їхнього інвестування є банківські депозити. З огляду на це залучення коштів банків і накопичення страховиків та недержавних пенсійних фондів дає змогу підвищувати рівень капіталізації фінансового ринку. Однак якщо перерозподіл коштів у банківській системі відбувається з метою отримання доходів, то першопричиною страхової діяльності та діяльності НПФ є запобігання втрати прибутку або захист матеріальних і нематеріальних цінностей, тобто діяльність цих фінансових установ спрямована на створення сприятливих умов для суспільного відтворення. Відповідно договірні ощадні інститути користуються перевагами у довготерміновому залученні коштів, порівняно з іншими фінансовими посередниками, оскільки спеціалізуються на збереженні і вкладенні коштів, володіють необхідною аналітичною інформацією, а також чисельно і за вартісними показниками є конкурентоспроможними на національному ринку фінансових послуг.

Список використаних джерел:

1. Гроші та кредит: навч . посібник / за ред. д-ра екон . наук, проф. М. І. Крупки. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка ? 2010. – 408 с.

2. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09.07.2003 р. № 1057–ІV [Електронний ресурс]. –   Режим доступу: http:// www . zakon1.rada.gov.ua

3. Закон України “Про страхування” від 07.03.1996 р. № 85/ 96–ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www . zakon1.rada.gov.ua

4. Панасенко Г. Особливості взаємодії фінансових посередників на шляху поліпшення інвестиційних процесів в Україні та ключові фактори успіху / Г. Панасенко // Вісник НБУ. – 2010. – № 5. – С. 16–22.