WEB-ресурс научно-практических конференций

Скиба Т.В.

Житомирський національний агроекологічний університет, Україна

ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Сільське підприємництво виступає рушієм сільського економічного розвитку, що спонукає до трансформації економічного, соціального і культурного життя селян. Розвиток підприємництва відкриває нові можливості для розбудови сільської економіки, підвищення рівня життя, зростання зайнятості та поліпшення добробуту населення, повноцінному використанню людського ресурсу, що, в свою чергу, посприяло ангажованості жіночої частини населення до підприємницьких процесів на селі.

Актуалізація проблем гендерної рівності в бізнесі зумовлено низкою об’єктивних чинників. Насамперед, слід зауважити, що рівень правової обізнаності населення України стрімко зростає. Ця позитивна тенденція так чи інакше торкається розвитку зацікавленості гендерними питаннями. По-друге, спостерігається серйозна зміна соціальних ролей, що їх відіграють у суспільстві чоловіки та жінки. Зростаюча кількість успішних жінок, які займаються малим, середнім та великим бізнесом, підтверджує цей висновок. З іншого боку, заслуговує на увагу і той факт, що відтворювати підприємницькі ідеї у сучасних умовах, не враховуючи гендерних особливостей робітників, постачальників, покупців та інших учасників ринку, стає неможливо [1].

При здійсненні підприємницької діяльності жінки стикаються з багатьма обмеженнями: складністю економічного становища, що зумовлено нерівністю можливостей у прикладанні праці, обмеженим вибором роду занять, гендерними відмінностями у розподілі доходів та оплаті праці, збереженням стереотипної позиції меншовартості жінок. При цьому спостерігається посилення диференціації в суспільстві та поширення гендерних ролей і відносин, а не здібностей. що аж ніяк не сприяє закріпленню жінки-підприємця в якості повноправного учасника економічних відносин.

Залучення їх до підприємницької діяльності у сільській місцевості дозволяє заповнити майже всі ринкові ніші на селі, забезпечуючи, таким чином, максимальне задоволення потреб сільських і міських жителів. Традиційна зайнятість жінок-підприємців охоплює в основному такі сфери як роздрібна торгівля, громадське харчування, юридичні, кравецькі, косметичні, перукарські, пекарські та іншого роду послуги, а також догляд за дітьми, проведення урочистих подій, організація дозвілля. Водночас, становлення жіночого підприємництва в умовах сільського економічного простору відбувається виключно за рахунок реалізації їх бізнес-iнiцiатив , а не як результат дії державної політики підтримки розвитку підприємництва чи спеціальних державних програм.

Прагнення жінки реалізувати себе, свої вміння та навички також підкріплюється бажанням здобути економічну незалежність, поліпшити матеріальне становище родини. Застарілі стереотипи у суспільній свідомості стримують входження представниць жіночої статі до категорії економічно активного населення, обмежують можливості кар'єрного зростання та вкрай негативно відображаються на їх сімейних відносинах щойно вони досягають перших бізнесових успіхів.

Окрім того, у сільській місцевості гендерна нерівність проявляється набагато яскравіше, ніж у містах, через відсутність доступу до фінансових ресурсів, можливості отримання консультаційних послуг, забезпечення інформацією, слабку взаємодію із зовнішнім середовищем. Основною ж проблемою на шляху розвитку сільського підприємництва виступає суто декларативний характер забезпечення гендерної рівності та формальність прав жінок.

Для вирішення цих проблем потрібно усунути подвійні стандарти щодо ведення сільського підприємництва з метою встановлення гендерного паритету в заданій сфері. Це дасть змогу наповнити новим змістом явище жіночого підприємництва та сприятиме утвердженню жінки в якості повноцінного та рівноправного учасника економічних відносин.

Рівне представлення чоловіків і жінок щодо зайнятості за професійними групами спостерігається лише серед працівників найпростіших професій. Домінування зайнятих чоловіків притаманне професійним групам, що належать до робітничих професій, а також законодавцям, вищим державним службовцям і керівникам. Поглиблення диспаритету має місце у більшості професійних груп, крім спеціалістів і працівників, зайнятих у сфері обслуговування та торгівлі [2].

Досягнення гендерної збалансованості у сільському підприємництві неможливе без достатнього знання існуючої ситуації в цій сфері зайнятості. Таким чином, вирівнювання становища жінок та чоловіків – суб’єктів підприємницької діяльності на селі – потребує концентрації зусиль на розробці спеціальних програм, що дадуть змогу задовольнити економічні потреби сільських жінок; проведенні заходів з підвищення їх здатності конкурувати; формування доступу до фінансових ресурсів, необхідних для організації жінками індивідуальної трудової діяльності; забезпеченні умов для підвищення кваліфікації або перенавчання; наданні допомоги в отриманні додаткових знань і професійної підготовки при започаткуванні нової справи, а також підтримці розвитку соціальної сфери та сфери послуг як місць прикладання переважно жіночої праці. Крім того, сучасний стан сільських територій, що дозволяє характеризувати їх як “умовно сприятливе” середовище для започаткування підприємницької діяльності, доводить, що вміння вести справи полягає не лише у використанні сильних, а й у вмінні перетворювати слабкі сторони в беззаперечні переваги власного бізнесу, що властиве не лише чоловікам, а й жінкам. Отже, гендерний розріз проблеми розвитку сільського підприємництва засвідчує перспективність даного виду діяльності як для чоловіків, так і жінок.

Список використаних джерел:

1. Ромахова О. Особливості підготовки підприємців з питань гендерної рівності / О.  Ромахова // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції “Гендерна освіта – ресурс розвитку паритетної демократії” , 27–29 квітня 2011 р. – С. 268.

2. Чепурко Г. Ґендерна рівність у світі праці в Україні / Г.  Чепурко // Міжнародне бюро праці, група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи. – К.: МБП, 2010. – C. 11.