WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Басюркіна Н.Й.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

ЧИННИКИ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

На початку ХХІ сторіччя в Україні почали формуватись нові агропромислові структури холдингового типу, виникло таке явище, як кластери і т.п., що є проявом інтеграційних процесів, які відбуваються в агропромисловому секторі. Політичні, економічні та інституційні зміни, які відбулись в країні за останні роки, об’єктивно створили умови і дали імпульс до відродження, становлення і розвитку інтегрованих агропромислових формувань.

На рівні держави та її регіонів законодавчо і організаційно ці процеси поки не відрегульовано. Для функціонування різних типів агропромислових інтеграційних формувань при ефективній діяльності малого і середнього агробізнесу є необхідним створення стабільного зовнішнього і внутрішнього середовища. Тобто, є доцільним створення і підтримка пропорційного розвитку всіх видів підприємств і формувань в АПК, для чого необхідно розуміння суті основних понять їх особливостей і чинників, які характеризують процеси, що відбуваються [1].

Глибинні причини і об?єктивні закономірності інтеграційних процесів в аграрній сфері економіки розкрито в багатьох роботах. Проте інтенсивність їх прояву, напрями і характер зв?язків на кожному етапі історичного розвитку визначаються системою взаємодії і взаємовідносин різних рівнів, які формують передумови посилення або стримування інтеграційних процесів та їх еволюцію [1].

Рішення суб'єкта господарювання про об?єднання формується під впливом комплексу зовнішніх і внутрішніх чинників на трьох рівнях (табл. 1) [2].

Таблиця 1. Чинники розвитку інтеграційних процесів в агропромисловій сфері економіки

При цьому зовнішні чинники макро- і метарівня мають об’єктивний характер і не піддаються впливу з боку учасників інтеграційних процесів. В ході створення і організації діяльності інтегрованих формувань потрібно максимально адаптуватись до умов їх дії.

Чинники макрорівня створюють рамкові умови здійснення інтеграційних стосунків, які регулюють саму їх можливість. До них, в першу чергу, відносяться: нормативно-правова база, яка регулює взаємовідносини суб?єктів ринку, антимонопольне законодавство; кредитна і податкова політика; умови експорту і імпорту, рівень фінансової і матеріально-технічної підтримки сільського господарства державою.

На можливість і успішність реалізації інтеграційних процесів в аграрній сфері суттєво впливають чинники метарівня. До них відносяться співвідношення попиту і пропозиції на регіональних агропродовольчих ринках, рівень розвитку транзакційого сектору, надійність контрактів і характер взаємодії з підприємствами, які поставляють виробничі ресурси і здійснюють закупівлі сільськогосподарської сировини; відношення регіональних органів управління до інтеграції в агропродовольчому секторі; форми і обсяги підтримки з регіонального бюджету. Ці чинники є частково керованими з боку учасників інтеграційних процесів.

Внутрішні чинники класифікуються як керовані і діють на мікрорівні. Вони характеризують виробничі, фінансові та економічні умови діяльності суб?єктів ринку. До виробничих чинників відносять рівень концентрації, інтенсифікації, спеціалізації виробництва; до економічних – наявність внутрішніх джерел відтворювального розвитку, рівень транзакцій них витрат, якість менеджменту і т.д.; до фінансових – фінансовий стан учасників об’єднання. На стадії ухвалення рішення про інтеграцію внутрішні чинники мають найбільш суттєве значення. Саме вони визначають привабливість суб’єкта ринку для об’єднання, формують параметри інтегрованої структури.

Сукупний вплив чинників, які створюють передумови розвитку інтеграційних процесів, здійснюється одночасно на всіх вказаних рівнях. Чинники активізації та реалізації інтеграційних процесів взаємозв’язані, взаємозалежні і відбивають інституціональні, ринкові, виробничі, економічні, фінансові умови діяльності господарюючих суб?єктів. Під їх дією складається певна сукупність умов і причинно-наслідкових чинників, які визначають мотивацію суб?єктів ринку до об’єднання. Ретельне вивчення і виділення найбільш суттєвих з них дозволяє прогнозувати перспективи розвитку інтеграції, цілеспрямовано вибудовувати передумови посилення або стримування об’єднувальних процесів.

Всебічне вивчення чинників, які формують передумови створення інтегрованих структур в сучасному сільському господарстві, дозволяє виділити найбільш значимі з них. Зовнішні: посилення конкуренції; тенденції міжнародного руху капіталу; членство України в СОТ; ріст економічної активності суб?єктів ринку; недостатній розвиток інститутів інфраструктури аграрного ринку; передбачуваність умов господарювання, регульована кредитною і податковою політикою. Внутрішні: потенційно висока інвестиційна привабливість агропромислових підприємств; потреба у вдосконаленні технологій, формуванні відтворювального потенціалу сільськогосподарських організацій; зміцнення їх фінансової стійкості, необхідність розширення джерел фінансового забезпечення інвестиційного процесу в агропромисловому секторі.

Список використаних джерел:

1. Басюркіна Н.Й. Методологічні основи агропромислової інтеграції / Н.Й. Басюркіна // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. праць. – 2012. – № 45. – С. 159–168.

2. Лещева М.Г. Развитие интеграционных процессов в аграрной сфере экономики / М.Г. Лещева, В.И. Трухачев. – Ставрополь: АГРУС, 2008. – 308 с.