WEB-ресурс научно-практических конференций

ВИЗНАЧАЛЬНІ ІДЕЇ ДОГОВІРНОЇ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

С. В. Джолос

У добу Нового часу людство вперше за всю свою історію наблизилося до побудови правової держави та громадянського суспільства. Отже, найбільш популярна в означену епоху теорія походження держави заслуговує уваги та подальшого дослідження, адже, безперечно, дозволяє визначити деякі важливі засади загального благоденства, що є особливо актуальним в умовах побудови правової держави в Україні. Важлива роль у розробці договірної теорії походження держави належить таким мислителям як Т. Гоббс (1588-1679), Дж . Локк (1632-1704), Ж.Ж. Руссо (1712-1778).

Так Гоббс вважав, що усі люди від народження схильні до “природного права всіх на все”, що неодмінно викликає антагонізми у суспільстві, тобто “війну всіх проти всіх” [1]. Локк вважав, що людині властиві власність й егоїзм, однак жоден із суб’єктів суспільних відносин не повинен утискати інших, оскільки у противному разі скривджена сторона має природне право опиратися гнобителю (народ має право супротиву беззаконням влади) [2]. Руссо відзначав, що завжди необхідним було утворення певної інституції для гарантування суспільної безпеки та свободи індивідів [3, 326]. Зазначені видатні дослідники такою інституцією вважали державу, котра, на їхню думку, утворюється внаслідок суспільного договору громадян чи підданих про об’єднання та підпорядкування владі. Разом із тим, д ослідники - ліберали засобом забезпечення гармонії влади і суспільства резонно вважають право [4, 9]. Таким чином, варто погодитися із думкою вітчизняного дослідника С.В. Джолоса про те, що держава створюється з метою регуляції суспільних відносин за допомогою права (законодавства). Тобто, фактично, народ погодився на утворення держави з метою створення нею права шляхом делегування владі своїх політичних прав [5] .

Таким чином, на нашу думку, варто зробити такі узагальнення: а) ймовірно, т.з . суспільний договір “ укладався ” шляхом ініціативи майбутньої влади та конклюдентної поведінки народу, котра не висловлювала супротиву об’єднанню суспільства та підпорядкування владі; б) сучасний народ, фактично, є правонаступником народу минулої епохи та стороною правовідносин, породжених суспільним договором; в) своєрідне наслідування чи спадкування прав та обов’язків народом доводить природність спадкового походження влади, тобто доцільність існування монархії в умовах побудови правової держави та громадянського суспільства; г) влада в державі має належати еліті, що є благородною та компетентною, дещо обмежує політичні права народу з метою забезпечення та гарантування його соціальних, економічних, культурних та ін. свобод; д) суспільний договір є первинним соціальним джерелом права (суспільні відносини, що мають правову природу, правосвідомість, тощо) [6, 163 ] , котре мало ствердити та захистити приватне право представників народу і, фактично, породило державу; е) верховенство права, яке відповідає справедливим потребам держави і народу, є необхідною засадою утворення, функціонування і розвитку правової держави та громадянського суспільства, тощо.

Література:

1. The English Works of Thomas Hobbes, v. 1-2. – London, 1839-1845.

2. Локк Дж . О государственном правлении . Избранные философские произведения . – М., 1960.

3. Мусский И.А. Сто великих мыслителей. – М.: Вече, 2004.

4. Мойсієнко В.М. Роль влади й держави у створенні ліберального суспільного порядку.//Матеріали науково-практичної конференції “Політичні, правові та економічні основи інтеграції України у світове співтовариство” (До 60-річчя утворення Організації Об’єднаних Націй). – Черкаси, 2005.

5. Джолос С.В. Трактат про державу та право //Матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції “ Сучасна українська наукова думка ” . – К., 2005. – Ч. 3. – С. 26-27.

6. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права. – К.: Юрінком , 1997.