ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ УЗАГАЛЬНЕНОГО ПОКАЗНИКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ СТРУКТУРИ

А. Ю. Ноздріна, О. М. Луппол

Донецький національний технічний університет

Функціонуючи в ринковій економіці як суб‘єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати фінансові зобов‘язання перед діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов‘язань, підприємства здатні досягти стабільності свого фінансового становища лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Фінансова стійкість являється показником, який відображає стан та результати діяльності підприємства. У широкому розумінні фінансова стійкість підприємства - це його здатність функціонувати на основі достатньої частки власного капіталу в складі джерел фінансування та своєчасного виконання зобов’язань по розрахункам. Фінансова стійкість визначається шляхом співвідношення різних видів джерел фінансування та його відповідності складу активів і залежить від структури активів підприємства [1].

Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві запаси і резерви, тобто "мертвий" капітал, що збільшує витрати або недоотриманий прибуток і в кінцевому підсумку стримує темпи розвитку. Фінансова стійкість має характеризуватись таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

Існує багато методів визначення фінансової стійкості підприємства. Деякі автори порівнюють фінансову стійкість із платоспроможністю, дехто ототожнюють її із здатністю власного капіталу покрити короткотермінові зобов‘язання. Так, М. Коробов пропонує визначати фінансову стійкість підприємницької структури сукупністю таких показників, як [2, с.276]:

·    рентабельність діяльності підприємства;

·    наявність і динаміка основних та оборотних коштів;

·    раціональність розміщення власних і залучених фінансових ресурсів;

·    ступінь фінансової незалежності підприємства;

·    ліквідність і платоспроможність.

В роботах багатьох фахівців з питань фінансового аналізу узагальнюючим показником фінансової стійкості підприємства визнається надлишок або недолік джерел коштів для формування запасів. Підприємство визнається фінансово стійким, якщо сума запасів більше власних оборотних коштів, але менше ніж величина всіх джерел фінансування запасів. Ця ситуація свідчить, що підприємство для покриття запасів використовує залучені кошти. Величина власних оборотних коштів залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів.

Важливим показником є валюта балансу, що відповідає на запитання про розмір фінансових ресурсів, якими володіє підприємство на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (або навпаки, зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості будь-якого суб‘єкта господарювання є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів.

Фінансова стійкість підприємства залежить і від якості управління оборотними активами. Раціональність розміщення оборотного капіталу та ефективність його використання визначають результат діяльності суб’єкту господарювання. Необхідно враховувати, що збільшення абсолютної і відносної величини оборотних активів не завжди свідчить про підвищення рівня фінансової стійкості підприємства.

Стійке фінансове становище формується у процесі виробничо-господарської діяльності. Діяльність будь-якої компанії багатогранна і характеризується великою кількістю різних показників. Вибір лише одного з них може, в деякій мірі, перекрутити інформацію про зміни, що відбулися. Для врахування комплексу ефектів від господарської діяльності доцільно використовувати не один критерій роботи підприємства, а якомога більше таких показників, що характеризують багатосторонність діяльності. Однак збільшення кількості показників значно збільшує трудомісткість розрахунків, а головне, утруднює формулювання висновків. Не виключено, що одні показники будуть свідчити про позитивні зрушення в роботі підприємства, а інші – про негативні.

У зв‘язку з цим набуває актуальності можливість узагальнення інформації про результати підприємницької діяльності. Це, по-перше, сприятиме зниженню трудомісткості розрахунків; а по-друге, дозволить побудувати агреговані моделі і на їх основі визначити узагальнену оцінку фінансового становища підприємства в цілому. Якщо в динаміці спостерігається погіршення такої оцінки, то це свідчить про погіршення фінансової стійкості підприємства. І навпаки, якщо динаміка позитивна, то фінансова стійкість досліджуваної підприємницької структури посилюється. За даними підприємства ЗАТ “ПК “ЮНКЕРС” була досліджена його фінансова стійкість у 2002–2004 рр. (табл.1).

1.   Євтушенко О.А. Вплив структури оборотних активів на фінансову стійкість підприємства // www.rusnauka.co m /Article/ Economics/3/15.html.

2.   Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч . посібник. – К.: Знання, 2002.