ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЕЛЕННЯ І ПРИНЦИПИ КАРТОГРАФУВАННЯ ЯЛИЦІ БІЛОЇ НА ПРИКАРПАТТІ

Р. М. Гищук

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Актуальність дослідження. Лісові ресурси України – обмежені. Площа лісового фонду складає близько 10 млн. га, з яких п’ята частина зосереджена в Карпатах . Середня лісистість нашої країни – лише 15,6% проти більш, як 40% в Карпатах і 29% у світі. На сьогодні площа цінних лісостанів бука, ялиці, інших деревних видів рослинності Карпат значно зменшилась, а в наявних насадженнях зменшується густота ценопопуляцій багатьох деревних порід. Щоб своєчасно реагувати на регрес лісорослинних видів, протидіяти йому необхідними заходами, треба регулярно стежити за станом лісостанів кожної лісоформуючої породи, кожного їх компоненту; за динамікою, стійкістю, структурою лісів. Про пріоритетність таких досліджень у справі збереження біорізноманіття Карпат на основі моніторингу свідчить Резолюція Міжнародної конференції “Гори і люди (у контексті сталого розвитку)”, Рах ів 2002 [4].

Постановка завдання. Досягнення такої мети можливо здійснити на рівні ценопопуляцій , вчення про які започаткував всередині минулого століття професор Т.О. Работнов . Для цього за методикою професора А.Й. Швиденка необхідно:1) визначити густоту ценопопуляції деревних видів в лісостанах займаної ними території; 2) вивчити їх розселення на території тих же об’єктів; 3) визначити основні тенденції динаміки лісостанів; 4) прогнозувати життєвість видів для майбутнє; 5) розкрити причини регресу видів, якщо він присутній; 6) розробити комплекс радикальних заходів для стабілізації стану видів, поліпшення якості та продуктивності лісів [3]. Така методика дає ключ для аналізу динаміки і прогнозу життєздатності деревного виду на будь-якій території, незалежно від її площі: квартал, урочище, лісовий масив, фізико-географічний район та інше.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для оцінки сучасного ступеня розселення й картографування ялиці на Прикарпатті визначались коефіцієнти розселення за методикою А.Й. Швиденка . Коефіцієнт розселення показує ступінь поширення ялиці в межах даною території і визначається як відношення площі, на якій розселилась ялиця, до лісової площі кварталу, фізико-географічного району, області та інше. В залежності від визначеного коефіцієнту розселення А.Й. Швиденко виділяє шість ступенів розселення [3], але як справедливо зазначає О.М. Данилова їх фактично є сім [2] (табл. 1).

Таблиця 1

Характер розселення ялиці на Прикарпатті є середнім, який складає 0,338. Це на 0,028 одиниці менше, аніж чверть століття тому (табл.2). В цілому про зменшення площі розселення на 13608,6 га свідчить не тільки коефіцієнт розселення:

1. Збільшилась на 12606,8 га або майже 3% площа з нульовим розселенням ялиці.

2. Повністю зникли лісостани з ялицею у Вигодсько-Битківському та Ясінянському районах, де її розселення було масовим.

3. Зросли площі з ялицею, де середній коефіцієнт розселення по районах є незначним.

Таблиця 2. Показники розселення ялиці на Прикарпатті. Точка відліку 1980 рік

В розрізі фізико-географічних областей найменший середній коефіцієнт розселення ялиці зафіксований у Розтоцько-Опільському і Прут-Дністровському природних регіонах, а найбільший – у Вододільно-Верховинському і Зовнішньо-Карпатському. Тут характер розселення ялиці варіює від одиничного до домінуючого відповідно. В розрізі районів, хоча й характер того ж таки розселення не змінився, середні коефіцієнти різняться поміж собою ще разючіше. До районів з найменшими показниками належать Рахівсько-Чивчинський , Миколаївсько-Бережанський, Ходорівсько-Бучацький і Тлумацько-Городенківський . Тут ялиця поширена одинично. Слід зазначити, що на Прикарпатті трапляються й такі території, де ступінь розселення даної деревної породи є нульовим. Це Чортківсько-Кам’янець-Подільський і Торунсько-Лопухівський райони, які знаходяться за нижньою і верхньою межею природного ареалу ялиці білої в Івано-Франківській області [1]. Домінуючий характер розселення зареєстрований у Вигодсько-Битківському і Ясінянському районах, який тут за 25-річчя впав на 0,114 і 0,156 пунктів відповідно.

Майже 67% фонду Івано-Франківської області займають ліси з нульовим коефіцієнтом розселення ялиці, 0,02% ( 81,2 га ) – з одиничним, 7,04% ( 32119,2 га ) – з рідким, 13,92% ( 63493,6 га ) – із середнім, 12,9% ( 58833,4 га ) – з домінуючим. Причому основна частина останнього зосереджена на двох третіх Вигодсько-Битківського і Славсько-Сколівського районів Зовнішньо-Карпатської області. В жодному з виділених фізико-географічних районів Прикарпаття не виявлено на сьогодні лісів з її масовим розселенням. Останній, шостий ступінь розселення, є також відсутній повсюдно, але на відміну від попереднього, п’ятого його не було зафіксовано тут і чверть століття тому назад.

Картографування розселення рослинного виду здійснюється на бальній основі за визначеними коефіцієнтами характеру розселення (табл.1) , обґрунтованими проф. А.Й. Швиденком наприкінці минулого століття. Воно визначається для кожного виділу чи кварталу лісництва (лісового масиву) як первинної одиниці реєстрації усіх лісів України. Проте в залежності від масштабу карти і предмету досліджуваних екосистем за одиницю площі можна приймати або площу виділу, кварталу лісництва чи лісгоспу, або територію фізико-географічного району, області, краю, країни. Картосхеми виготовляємо способом картограми. Відповідно до поданої градації і масштабу карти визначають крок щільності штриховки чи насиченості кольорового тла. Вони наростають бально щодо ступеню і характеру розселення рослинного виду.

Література:

1. Гищук Р. Сучасний ареал ялиці білої ( Abies alba Mill .) на Прикарпатті // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. - Вип.238: Географія. – Чернівці: ЧНУ, 2005. – С.90-96.

2. Данилова О.М. Особливості формування яворових лісостанів в умовах Прикарпаття: Автореферат канд. дис. - Львів: УкрДЛТУ , 1999. - 18с.

3. Швиденко А.Й. Ареал пихты и плотность ее ценопопуляций на Буковине // Лесоведение . - 1986. - №4. – С.63-69 .

4. www . cbr . nature . org . ua / res 2002