WEB-ресурс научно-практических конференций

ФУНКЦІЯ БЕЗПЕКИ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ

А. Ф. Медведєв, І. А. Медведєв

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями. На початку ХХІ, коли світ стрімко змінюється та стає все меньше керованим, на новий рівень виходить проблема управіння складними соціальними системами. Саме до них можна віднести освіту (галузь, систему освіти окремої країни, регіональне освітне середовище, систему освіти на рівні адміністратичного району). Сьогодні найважливішим завданням для управлінців освітніх систем в Україні є збереження цілістності закладів освіти, забезпечення життєдіяльності самих закладів та їх колективів. В характеристиці класичних функцій менеджменту (планування, організація, мотивація та контроль) ми не знаходимо конкретної відповіді на запитання: “Яким чином забезпечується безпека закладів освіти, їх педагогічних колективів та вихованців?”.

Тим більше, після подій в Аслані (Росія); багаточисленних транспортних катастроф по всьому світу, в яких гинуть масово діти, що прямують на відпочинок; багаточисленних терористичних актів у США та Європі, доводити актуальність розробки самої ФУНКЦІЇ БЕЗПЕКИ , або нових сучасних підходів до неї стає зайвим.

Через те, що дослідження функції безпеки у сфері державного управління освітою почалися досить недавно, багато проблем ще невирішені повністю або взагалі не розглядалися з позіції педагогічного менеджменту. Серед них можна назвати наступні:

- роль і спі вв ідношення державного та ринкового регулювання ВНЗ, ЗНЗ в умовах ринкових перетворень в Україні;

- створення недержавних навчальних закладі в та їх експансія на всі сфери освітніх послуг;

- забезпечення економічної безпеки навчальних закладів комунальної та державної власності;

- розробка критеріїв і статегії розвитку безпеки колективів закладів освіти та вихованців (учні в , студентів, слухачів).

Мета дослідження : досл ідити реалізацію функції безпеки навчальних закладів, що реально складається в самій системі освіти України, так і в кожному конкретному навчальному закладі. Виконання цих завданнь забезпечить удосконалення державного управління системою освіти в Україні та дасть змогу підняти на якісно новий рівень безпеку всієї системи освіти в державі, безпеку галузі, безпеку конкретного навчального закладу, безпеку працівників закладів освіти, безпеку учнів, студентів тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій в яких започатковано розв ’ язання даної проблеми. Проблему безпеки закладів освіти займалися Е.Н. Богачев, Е.Н. Жильцов, В.М. Зуев, В.Г. Кинельова, Б.Л. Агронович, А.Д. Савельев, М.І. Скоржинский, В.В.Ямпольський та ін. Серед закордонних авторів вищезгадані проблеми досліджували S . Chee , R . Meiners , R . Amacher , R . Harris . Знасне місце в розробці проблеми функції безпеки освіти через її економічну складову внесли лослідження М.І. Скоржинського, В.А. Чекмарьова, С.П. Сіроткіна, М.І. Берковіч, А.Л. Немірова та ін.

На даний момент в теорії державного управління яскраво визначені основні функції управління. Такі автори як Н.М. Мельтюхова, Г.С. Одінцова, серед складу функцій державного управління виділяють: прогнозування, планування, організацію, координацію, регулювання, мотивацію, обл ік, аналіз, контроль [4].

Близькими до поглядів даних авторів є роботи В.Б. Авер’ янова, В.Д. Бакуменко, А. Дронь є, А.Б. Дубровіної, В.І. Лугового, В.В. Цветкова, Ю.П. Шарова. Але функція безпеки майже не досліджувалася представниками науки державного управління, або в своїх роботах науковці майже не приділяли їй уваги.

Невирішені раніше частини загальної проблеми . Функція безпеки не розглядалася авторами як сама мета управління – збереження об’ єкту управління в цілісності і д ієздатності. Але на відміну від сільського господарства і промисловості держава не дала “розвалити”, “зруйнувати” систему освіти.

Функція безпеки також реалізується через усвідомлену діяльність людей, що спрямована на створення оптималних умов функціонування об’єктів управління. Це насамперед економічні, соціальні, культурні, екологічні, демографічні умови , завдяки дотриманню яких функція безпеки виконується, а вже потім спонукає до виконання класичні функції управління.

Суб’єтно-об’єктні стосунки у системі освіти, у державному управлінн освітою є конфліктним середовищем , крім того цілісності її структури загрожує і зовнішне середовище. Забезпечити безпеку самої системи освіти, освітніх об’єктів – є основним завданням органів державної влади на місцях, органів місцевого самоврядування, педагогів, батьків тощо. Сьогодні змінюється і сама система освіти і зовнішне середовище – ці зміни не повинні негативно впливати на функції безпеки освіти.

За процесуальним п ідходом функція зезпеки повинна реалізуватися через управлінські рішеня, які у свою чергу повинні зберегти ціліснсть колективу, життя і здоров ’я вихованців та працівників. При цьому безпека також реалізується у постановці мети організації, а керівник ставить перед колективом завдання, що досягаються без втрат. Запобігти загрозам – і є метою реалізації функції освіти.

За загальним п ідходом функція безпеки може реалізовуатися через дотримання об’єктивних законів як сучасного суспільства в цілому так і Української держави, бо дотримання керівниками і колективами вищезгаданих законів і є тим механізмом, що дозволяє реалізувати функцію безпеки. Брутальне ставлення до розпорядчо-правового механізму державного управління освітою нівілює функцію безпеки. Порушення загальнолюдських законів та Законів України призводить до НЕБЕЗПЕКИ як для керівника так і для п ідлеглих, як для об’єкта так і суб’єкта управління, як для закладу освіті так і для всієї галузі, як для вихователів так для вихованців.

Зміна державно-політичного устрою та соціально-економічної структури в Україні, перетворення у сфері державного управління на межі ХХ та ХХІ століть створили принципово нову ситуацію сферах суспільного життя, в тому числі й у сфері освіти. В умовах просування України від перехідної економіки до сталого економічного розвитку відбуваються докорінні зміни в організаційно-економічних формах діяльності закладів освіти, що супроводжуються (рухом до появи) появою на ринку освітніх послуг навчальних закладів різних форм власності та галузевої підпорядкованності (приватні, державні, комунальні). Держава скорочує свої обов’язкові зобов’язання перед сферою освіти, ставить сьогодні освіту у безпосередню залежність від ринкового попиту на кваліфіковані кадри тієї чи іншої спеціальності, чим спричиняє виконання функції безпеки навчального закладу, його випускників та викладачів (вчителів).

В умовах досить жорсткої конкуренції на ринку освітніх послуг заклади освіти відчувають величезний брак фінансових ресурсів і найчастіше знаходяться на межі виживання, що створює загрозу їх ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ . Ці процеси призводять до того, що навчальні заклади можуть втрачати свою самостійність. В цих умовах система організації державного управління закладами освіти знаходиться у стані ВАЖКОЇ КРИЗИ , що зумовлює акту альність розробки даної теми.

Джерельними моментами дослідження стали зміни у системі освіти України, що повязані з якісними перетвореннями в соціально-економічних умовах і становленні ринку освітніх послуг та ринку праці. Криза системи освіти, взаємозв’язок і взаємозалежність ринку праці та ринку освітніх послуг, сучасне різноманіття форм власності закладів освіти в Україні, економічна зацікавленість суб’єктів виробничих відносин у високваліфікованих кадрах викликають необхідність забезпечення і розвитку функції безпеки в державному управління закладами освіти. Саме ця функція повинна реалізовувати якісні характеристики завдань суспільного характету по п ідтримці функції безпеки галузі освіти.

У св ітовій та вітчизняній національній освітянській практиці сформувался певні принципи й закономірності управління освітою. Конституційні засади державної політики в освіті сформульовані в Основному законі держави [1, с. 80].

Як зазначає Луговий В.І. [2] освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної св ідомості, взаємоповаги між націями й народностями. Основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина усіх форм освітніх послуг, що надаються державою; р івність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, талатнту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв’язок із св ітовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, свіцький характер освіти; інтеграція науки і виробництва; взаємозв’язок з освітою інших країн; гучкість і прогнозованість системи освіти; безперервність і р ізноманість освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Дотримання вищезгаданих принципів є неві д ’ ємною складовою реалізації функції безпеки освіти. У св ітовій практиці об’єднання освітнього і інноваційного середовища дає мо жливість реалізації функції безпеки через реалізацію регіональних освітніх комплексів здатних вистояти в конкуренції на ринку виробництва і надання освітнії послуг. Вирішення цих питань в регіонах так і на загальнодержавному р івні має свою спеціфіку, оскільки в основі регіональної політики розвитку лежить оптимальна збалансованість інтересів - взаємна відповідальність регіону перед державою, а держави перед регіоном.

В даному випадку , регіон може і повинен розглядатися як соц іум , для якого необхідно забезпечити високий рівень професійних послуг. В цілому для реалізації освітнього розвитку населення в регіоні на етапі соц іальних трансформацій необхідно вирішити наступні завдання: забезпечити реалізацію функції безпеки, соціально-економічну стійкість регіональної мережі професійних закладів освіти, оптимізувати їх діяльність; опрацювати принципи формування організаційно-економічного механізму функціонування закладів освіти, адаптованих до умов ринкової економіки; реалізувати концепцію регіональної системи безперервної багаторівневої професвйної освіти. Результативність вирішення цього комплексу проблем значною мірою залежить від рівня теоретичної розробки концепції безпеки освіти й організаційного забезпечення її реалізації. Сам факт попиту на ринку праці є своєрідною детермінантою, що зумовлює подальшу для молодого спеціаліста можливість бути “працівником серед працівників” – знайти в професійному середовищі своє комфортне місце, тобто бути “потрібним серед потрібних”

Але в реальній практиці ні функція безпеки, ні соціальна та культурна функції освіти не реалізуються автоматично. Тому потрібні інші, відмінні від вже існуючих, підходи до розробки моделі безпеки освіти в регіонах, що передбачають визначення її специфічних ознак та упровадження ідей гуманізму в освіті. Перспективним для науки державного управління у зв’язку з цим є дослідження відповідності змісту моделі освіти цілям соціалізації особистості з урахуванням специфіки регіонального ринку праці; відповідності структури моделі безпеки; відповідності стану і розвитку економіки регіону вимогам до працівників різного профілю й кваліфікації. Якщо виходити з посилання, що жодна з моделей освіти, сконструйована за “приватною” схемою, не відповідає сутності безпеки людини, то вона також не може відповідати ідеї гуманізації, оскільки формує людину “частково”. Найчастіше така частково сформована людина уособлюється в образі “робочої сили”, відчуженої не тільки від проектування програми своєї життєдіяльності, але і безпосередньо від засобів праці [3].

Модель безпеки освіти, з нашої точки зору, має відповідати принципам цілісності та системності. Їх можна розглядати як одну з гіпотез реалістичного підходу до гуманізації та економізації безперервної багаторівневої професійної освіти, вбудови її в ринкову систему суспільних відносин з урахуванням регіональних особливостей виробництва і управління. При цьому на рівні регіону необхідно реалізувати наступні основні завдання: забезпечення відповідних умов самореалізації особистості в процесі оволодіння професією і в подальшій трудовій діяльності; задоволення потреб ринку праці і всіх суб’єктів господарювання у кваліфікованих конкурентноздатних і мобільних працівниках; сприяння реалізації державної політики зайнятості населення регіону в ринкових умовах; забезпечення реального доступу для населення до професійної освіти; підвищення якості освіти, упровадження новітніх освіт??іх технологій; забезпечення збалансованості регіональної системи професійної освіти; створення в регіоні єдиного професійного освітнього середовища. Перетворення професійної освіти в регіоні мають на меті оптимізацію мережі закладів професійної освіти, перегляд переліку професій з урахуванням кон’юнктури реального ринку праці, створення умов для впровадження інноваційних педагогічних технологій, формування єдиної мережі закладів освіти, розробка і впровадження в практику навчальних планів і програм з поєднаних і інтегрованих професій усіх рівнів освіти, що мають попит на ринку праці, розвиток кадрового потенціалу професійної освіти. Зазначені перетворення мають здійснюватися виважено і послідовно, а стабілізація та розвиток професійно-освітнього комплексу – поетапно:

? перший етап : аналіз середовища й ресурсів для відтворення реальної картини найбільш відчутних змін середовища;

? другий етап : створення організаційно-економічних і нормативно-правових (в межах компетенції регіональних владних структур) передумов для прийняття рішень стосовно розробки стратегій (концепцій) безпеки освітнього простору;

? третій етап: розробка стратегій безпеки для конкретного закладу освіти і для регіонального освітнього простору вцілому;

? четвертий етап : здійснення якісних змін і стійкий розвиток регіональної системи професійної освіти через реалізаці функції безпеки.

Література:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня р. –К .: Юрінком, 1996. –80с.

2. Луговий В.І. Управління освітою: Навч. Пос ібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності “Дердавне управління”. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. –302 с.

3. Медвед єв І. А. Державне управління комплексом неперервної професійної освіти (на прикладі Сумської області). // Теорія і практика управління соціальними системами. Щокв. науково-практичний жкрнал. –Хакків: НТУ “ХПІ”. –2005, №2. –С. 110-122.

4. Г .С. Одінцова, Н.М. Мельтюхова. Теорія і історія державного управління. Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”. –Харків. 2003. 135 с .