Білоконенко Г.В.
Харківський національний економічний університет
КОМУНІКАЦІЙНІ ТА КАДРОВІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ
ПІДПРИЄМСТВА
Успішність
реалізації інвестиційної стратегії підприємства забезпечується багатьма
зовнішніми та внутрішніми чинниками, серед яких важливе місце займають
комунікації з потенційними інвесторами та існуючими акціонерами, потреба в яких
змінюється з незначної до критичної [1, 5]. В площині взаємодії з інвесторами якість
комунікацій характеризується своєчасністю та достатністю впливу на керований
об’єкт та процеси з метою досягнення встановлених результатів (через
спостереження та контроль чинників, що впливають на ринкову вартість
підприємства, та як наслідок – його інвестиційну привабливість; передчасне
визначення негативних тенденцій та їх причини; оперативну розробку та реалізацію
заходів для виправлення ситуації через найбільш ефективні форми).
За
думкою Т.Коллера стратегію взаємодії з інвесторами
потрібно будувати за наступними правилами [2]:
ретельний
аналіз ринкової вартості компанії та її співвідношення зі справжньою (за
оцінками керівництва компанії) вартістю;
надання
інвесторам інформації, що зображує сучасний стан справ підприємства та його
майбутнє, без суперечностей загальній стратегії підприємства та його ресурсного
потенціалу;
інформаційна
відкритість (або прозорість) про результати діяльності (за фінансовими
показниками) та фактори створення вартості (за критеріями операційної
ефективності, що є орієнтирами підприємства);
розуміння
та врахування особливостей та відмінностей конкретних інвесторів.
Під
час кризи виникають нові можливості, для досягнення яких потрібно суттєво
переглянути всі раніш застосовані підходи до роботи, переорієнтуватися на нові
групи інвесторів, фокусуватися на їх потребах. А саме [4]:
розширення
аудиторії – через взаємодію з наявними та потенційними кредиторами та
рейтинговими агенціями;
активна
взаємодія з відновлення капіталізації компанії;
інформаційне забезпечення зростання після кризи
(підвищення ринкової вартості компанії на фондових ринках в цей період
визначається очікуваннями інвесторів, а не
фінансовими та операційними досягненнями);
формування «нової» історії
компанії (особливо інвестори зацікавлені в інформації про реальний стан справ у
компанії, про план подолання труднощів, чому навчився менеджмент компанії,
працюючи в кризових умовах);
перехід від Analyst Relations до Investor Relations (тобто
переорієнтації з аналітиків до взаємодії безпосередньо з інвесторами);
активізація комунікацій з інвесторами на ринках Ближнього
або Далекого Сходу;
зміна цільової аудиторії з великих інвесторів на користь
інвесторів, які зацікавлені в акціях саме цієї компанії, та фонди приватних
інвестицій;
демонстрування ефективності корпоративного
управління (замість звичайного виконання вимог регулятора та кодексу).
Проте
створення IR-підрозділів (Investor Relations) у більшості випадків не було результатом усвідомлення
менеджментом компанії потреби у взаємодії з інвесторами, а за вказівкою з боку фінансових консультантів, аналітиків, тощо. Через
це IR-підрозділи не
вирішували завдання, а лише забезпечували мінімальні вимоги.
За
цих умов особливої значущості набуває адекватна оцінка можливостей
спеціалістів, які будуть цим займатися, та відповідної їх мотивації.
З.Таранченко пропонує поділити показники оцінки ефективності
на умовні підгрупи [5]:
-
виконання прямих функціональних обов’язків;
-
підвищення рівня чутливості інвесторів до позитивної інформації, наданої
компанією, та скорочення темпів падіння вартості акцій за несприятливих умов та
результатів діяльності компанії;
-
динаміка цін на акції компанії (в абсолютному та відносному вимірі).
За думкою Т. Коробової якість
реалізації PR-комунікацій може бути
оцінено за складовими [3]: «операційною» ефективністю (через виконання
обсягу робіт за затвердженим планом) та «ініціативною»
ефективністю (через впровадження
нових проектів та прояву бізнес-ініціатив),
значущість якої зростає за умов діяльності компанії із суттєвими
відхиленнями від
планів або з впровадженням змін.
Врахування комунікаційних аспектів
та організаційних можливостей
підприємства дозволить у разі необхідності здійснити зміну
(корегування) інвестиційної стратегії та успішно її реалізувати.
Список використаних джерел:
1. Баркеро Кабреро
Х.Д. Связи с общественностью в мире финансов. Ключ к успеху. Пер. с исп. Со
2-го изд. – М. : Дело, 1997. – 80 с.