Брежнєва-Єрмоленко О.В., Кальга А.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

НАРОЩЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ

Глобалізація економічних процесів, що опановує все нові сфери, суттєво впливає на розвиток економік всіх країн світу. Результати такого впливу на економічну безпеку країн досить суперечливі, оскільки мають місце прояви негативних тенденцій розвитку навіть для високо розвинутих країн. В цих умовах місце національної економіки на світовій арені здебільшого визначається станом та якістю чинників, що забезпечують конкурентоспроможність її економіки.

На кожному конкретному проміжку часу для різних країн умови формування і механізми забезпечення конкурентоспроможності набувають специфічних ознак, що обумовлює актуальність постійного вивчення цієї категорії. Особливо це стосується України, оскільки в останні десять років тут спостерігається чітко виражена тенденція до скорочення потенціалу конкурентоспроможності, що не дозволяє вирішити ряд проблем суспільного розвитку.

В економічній літературі конкурентоспроможність національної економіки розглядається як реальна та потенційна здатність проектувати, виготовляти та збувати товари, які за ціновими і неціновими характеристиками виявляються кращими ніж у конкурентів. Таке визначення є об’єктивним за умов, коли діючі в кожній країні економічні механізми забезпечують зростання показників ефективності та продуктивної діяльності, тобто якщо створено реальне конкурентне середовище. Однак сучасний етап розвитку міжнародних економічних відносин відзначається викривленням конкуренції, що проявляється в існуванні можливості для суб`єктів досягати більшої прибутковості не за рахунок продуктивної праці, а за рахунок цінових коливань на основі різних економічних умов. На фоні швидкого усунення бар’єрів між економічними системами можливості одержання надприбутків від злиття нерівномірно розвинених економік на непаритетній основі значно зросли. Це руйнує базові умови забезпечення конкурентоспроможності всіх сторін.

Усвідомлення основоположних засад сутності конкурентоспроможності економіки дозволило встановити такі її характерні риси:

1. Кінцевим результатом високого рівня конкурентоспроможності національної економіки є стабільність забезпечення високого рівня життя громадянам, зростаюча ефективність використання ресурсів, оптимізація структури промисловості, яка дозволяє займати лідируючі позиції на світових ринках.

2. Проявом зниження конкурентоспроможності національної економіки є розвиток кризових явищ, що виникають через низьку ефективність та прибутковість легального бізнесу або нездатність встановлених розподільних відносин забезпечувати відтворення всіх суб`єктів економіки на розширеній основі в умовах глобалізації.

3. Гарантом забезпечення конкурентоспроможності національної економіки виступає держава, визначальна роль якої посилюється як в періоди кризи, коли значно знижується економічний потенціал та поширюється ізоляційні тенденції серед суб`єктів господарювання, так і в періоди стабілізації економіки, коли централізація ресурсів та стимулювання структурних перетворень дозволяє установити домінанту в нових високотехнологічних сферах.

4. Конкурентоспроможність забезпечується високою продуктивністю праці, на основі якої формується оптимальний розподіл ресурсів.

Таке розуміння природи забезпечення конкурентоспроможності національної економіки дозволяє визначити її економічною категорією, яка характеризує стан суспільних відносин у держави щодо формування і реалізації економічної політики, для забезпечення умов стабільного підвищення ефективності національного виробництва, адаптованого до змін світової кон’юнктури та зростаючого попиту населення на основі досягнення кращих ніж у конкурентів соціально-економічних параметрів.

Процеси, які формують умови зниження рівня конкурентоспроможності національної економіки:

- порушення економічних інтересів на всіх рівнях виробничого циклу та етапах розподільного процесу, нерівноцінні можливості розвитку для суб`єктів ринку;

- орієнтація на індивідуальне збагачення, недосконалість законів внутрішнього нормативно-правового поля та можливість нехтування ними з боку підприємців і громадян;

- низька ефективність офіційного виробництва, недостатність та постійне зменшення джерел розширеного відтворення на самодостатній основі, відсутність мотивації для інвестування.

Конкурентоспроможність національної економіки є головною турботою будь-якої держави, яка дбає про економічне зростання і зміцнення національної безпеки, та забезпечується виваженою інноваційно-промисловою, бюджетно-фінансовою, науково-технічною, ціновою та зовнішньоторговельною політикою, а також політикою доходів.

Необхідно розробити та впровадити концепцію підвищення конкурентоспроможності національної економіки України, суть якої полягає в створенні ефективної системи функціонування економіки та її суб`єктів, здатних забезпечувати їхній стабільний розвиток і зростання. Головним змістом такої концепції має стати вдосконалення організаційно-правової основи системи функціонування економіки з метою створення умов динамічного зростання всіх суб’єктів економічних відносин.

Механізмами забезпечення конкурентоспроможності національної економіки є заходи, спрямовані на узгодження інтересів усіх суб`єктів господарювання, а саме: стимулююче оподаткування; непряме державне регулювання цін; введення обмежень монопольної поведінки; введення матеріальної і посадової відповідальності за дії, які перешкоджають розвитку підприємництва та економічній діяльності, що наносить збитки державі на підприємствах усіх форм власності; соціальне партнерство.