WEB-ресурс научно-практических конференций

Брежнєва-Єрмоленко О.В., Каплій В.

Дніпродзержинський державний технічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ КЛАСТЕРНИХ СИСТЕМ

У сучасній економіці в умовах глобалізації на зміну традиційному підходу до управління економікою на основі її поділу на сектори і галузі приходить кластерний підхід. Він ґрунтується на отриманні максимального синергетичного ефекту від функціонування господарсько-територіальних систем на основі тісної взаємодії підприємств різних галузей і секторів економіки та використання конкурентних переваг території.

У середовищі малого підприємництва лідируючу роль у формуванні системи виробничо-коопераційних і інших взаємодій із представниками великого бізнесу, безсумнівно, відводять представникам малого промислового бізнесу. У цьому зв'язку усе більше актуальною стає необхідність у рамках промислової політики сприяти формуванню й динамічному росту цілісних виробничо-інтегрованих систем, одним з типів яких є промислові кластери, що включають і малий бізнес.

На відміну від звичайних форм коопераційно-господарських взаємодій малого, середнього й великого бізнесу, кластерні системи характеризуються наступними особливостями:

· наявністю великого підприємства - лідера, що визначає довгострокову господарську, інноваційну й іншу стратегію всієї системи;

· територіальною локалізацією основної маси господарюючих суб'єктів - учасників кластерної системи;

· стійкістю господарських зв'язків господарюючих суб'єктів - учасників кластерної системи, що домінує значенням цих зв'язків для більшості її учасників;

· довгостроковою координацією взаємодії учасників системи в рамках її виробничих програм, інноваційних процесів;

· контролю якості та ін.

Високу конкурентоспроможність і стабільність кластерних господарських систем визначають, насамперед, фактори, що стимулюють поширення нових технологій, характер і структуру взаємодії науки, освіти, фінансування, державної політики й промисловості.

Важливою відмітною рисою кластера в загальній моделі виробничо-коопераційних і інших взаємодій суб'єктів господарювання є фактор інноваційної орієнтованості. Кластери, як правило, формуються там, де здійснюється або очікується «проривне» просування в області техніки й технології виробництва й наступного виходу на нові «ринкові ніші». Сьогодні існує певна кількість «спонтанних» кластерів, що утворилися навколо ключових галузей промисловості (хімічної, нафтогазової, автомобілебудування, металургії, машинобудування й суднобудування). Але ці структури ще дуже «тендітні» і навряд чи зрівняються зі справжніми кластерами з добре налагодженою системою безлічі конкурентоспроможних постачальників і клієнтів [1].

При формуванні кластерів варто мати на увазі існуючі усередині них вертикальні (постачальник/споживач) і горизонтальні коопераційні й інші господарські зв'язки (загальна база споживання виробничих і інших ресурсів, єдині або, як мінімум, повністю сумісні технології та ін.) на регіональному рівні. На першому етапі треба залучати найважливіші «ноу-хау» і здатні до ефективної інтеграції різних підприємництв технології з інших країн. Необхідно сформувати конкурентоспроможні галузі-постачальники навколо промислових «стовпів» і секторів економіки ( агробізнес , автомобілебудування, кораблебудування, машинобудування, охорона здоров'я, комунікації, туризм, освіта).

Досвід показує, що деякі висококонкурентні ключові галузі в результаті внутрішньокластерної взаємодії в найбільшій мірі сприяють розвитку мережі своїх постачальників і клієнтів. Середні й дрібні підприємства формують сателітні утворення навколо великих груп і виступають їхніми постачальниками. Диверсифікованість ключових підприємств кластера дозволяє створювати все нові галузі, використовуючи технології й «ноу-хау» материнських компаній.

Сучасні кластери становлять основу для формування індивідуалізованих стратегій:

· географічний: побудова просторових кластерів економічної активності, починаючи від місцевих до глобальних;

· горизонтальний: кілька галузей/секторів можуть входити в більший кластер;

· вертикальний: у кластерах можуть бути присутнім і суміжні етапи виробничого процесу.

· латеральний: різні сектори, які можуть мати загальні можливості й здатні забезпечувати економію за рахунок ефекту масштабу, що приводить до нових комбінацій;

· технологічний: сукупність галузей, що користуються однієї й тією же технологією;

· фокусний: кластер фірм, зосереджених навколо одного центра - фірми, розгалуженої родини підприємств, НДІ або навчального закладу; якість підприємницької мережі [2].

В сучасних умовах кластери стали частиною більш широкої концептуальної рамки, яка допомагає зрозуміти рушійні сили регіональної і національної конкурентоспроможності. Застосування кластерного підходу дозволяє зберегти та зміцнити єдиний економічний простір території регіону за допомогою комплексного розвитку інноваційно-орієнтованих кластерів; максимально наблизити виробництва до ресурсів і місць споживання готової продукції; рівномірно розмістити виробництво по території країни задля вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів; зміцнити конкурентоспроможність та обороноздатність країни. Кластери стимулюють не тільки розвиток кластерних полюсів зростання, але й тих підприємств, без яких неможливий ефективний розвиток економіки в цілому.

Перелік посилань

1. Електроний ресурс. http : // www . info - library . com . ua / books - text -2521. html .

2. Електроний ресурс. http : // www . irgo . org . ua / politika - i - vlas / klasteri .