СУТНІСТЬ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Таблиця 1.

Визначення поняття “фінансові ресурси підприємств” на макро- і мікро-рівнях

Макро-рівень	Мікро-рівень
Сенчагов В.К. – “Фінансові ресурси народного господарства являють собою сукупність грошових нагромаджень, амортизаційних відрахувань й інших грошових коштів, які формуються в процесі створення розподілу і перерозподілу суспільного продукту” [12].	Підручник під. ред. Поддєрьогіна А.М. – “Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином до фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі” [12].
Завгородній Т.С., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. – “Сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні держави та суб’єктів господарювання” [5].	Опарін В.М. – “Фінансові ресурси – це сума коштів, спрямованих в основні засоби та обігові кошти підприємства” [8, 9].
Павлюк К.В. – “Це грошові нагромадження і доходи, які утворюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб” [10].	Буряковський В.В. – “Финансовые ресурсы – это денежные средства аккумулируемые в фондах целевого назначения для осуществления определенных затрат” [4].
Буряковский В.В. – “Финансовые ресурсы предприятий – это денежные фонды целевого назначения, которые формируются в процессе распределения и перераспределения национального богатства, валового внутреннего продукта, национального дохода и используются для осуществления уставных целей предприятия” [4].	Белолипецкий В.Г. – “Финансовые ресурсы фирмы – это часть денежных средств в форме дохода и внешних поступлений, предназначенных для выполнения финансовых обязательств и осуществления затрат по обеспечению расширенного воспроизводства [2].
Зятковський І.В. – “Фінансовими ресурсами підприємства можна вважати сукупність грошових фондів цільового призначення, сформованих у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту створеного на підприємстві, якими воно розпоряджається на правах власності або повного господарського відання і використовує на статутні потреби” [7.	Підручник під. ред. Н.В. Колчиної – “Фінансові ресурси підприємства – це сукупність власних грошових доходів і надходжень із зовні (залучені і позикові кошти), призначених для виконання фінансових зобов’язань підприємства, фінансування поточних витрат і витрат, пов’язаних з розширенням виробництва [12].

Здавалось би фінансові ресурси підприємств треба розглядати саме з точки зору підприємства (на мікро-рівні). Та це не так, бо вибір рівня на якому мають розглядатись фінансові ресурси залежить від мети їх розгляду і задля оптимізації підприємством структури фінансових ресурсів, підвищення ефективності їх використання (мікро-рівень) чи задля визначення місця фінансових ресурсів підприємства в фінансовій системі держави.

Одним з перших на макро-рівні розглянув фінансові ресурси В.К. Сенчагов [13], який пов’язував їх з грошовими коштами і трактував як результат розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту. Подібне визначення фінансовим ресурсам дає ще один колектив авторів [5]. Отже, на думку вищезгаданих економістів [5, 9] предметом фінансових відносин підприємств є грошові кошти, тобто фінансові ресурси підприємств ототожнюються з грошовими коштами. Інші автори [1], розглядаючи фінансові ресурси на макрорівні, ототожнюють їх з грошовими фондами.

Виникають сумніви щодо правильності ототожнення фінансових ресурсів з грошовими коштами, адже грошові кошти згідно з П(С)БО №4.

Розглядаючи поняття “фінансові ресурси” на мікро-рівні, деякі автори [11] також ототожнюють їх з грошовими коштами. Інші автори [4] дають ще більш вузьке трактування фінансових ресурсів, розуміючи під ними лише грошові фонди цільового призначення, а це означає що ті грошові кошти, які використовуються в не фондовій формі до складу фінансових ресурсів підприємства не входять.

Виходячи з необхідності дотримання таких вимог до трактування економічних категорій, як чіткість, лаконічність, зазначення предмету характеру та мети економічних відносин, а також розглянутих визначень поняття “фінансові ресурси підприємств” вітчизняних та зарубіжних економістів на макрорівні під фінансовими ресурсами підприємств слід розуміти сукупність грошових коштів в фондовій, не фондовій формі і матеріалізованій формі, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою забезпечення розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб.

На мікрорівні фінансові ресурси підприємств являють собою сукупність грошових коштів, які перебувають в фондовій, не фондовій формі, а також перетворені в відповідну матеріалізовану форму, і призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення поточних витрат і витрат щодо забезпечення розширеного відтворення.

В вітчизняній і зарубіжній літературі зустрічаються поняття “капітал“, “фінансовий капітал“. Переважна більшість економістів [1, 2, 3, 6] дотримуються одностайної думки щодо поняття “капітал “, визначаючи його, як гроші або частину фінансових ресурсів або ж матеріальні, грошові, фінансові вкладення пущені в обіг і доходи, що вони приносять. В визначенні інших авторів [5] прослідковується мета використання капіталу, тобто отримання прибутку, хоча капіталом ці автори вважають всі вкладені кошти, а не кошти, які знаходяться в обігу. На думку К. Маркса всі вкладені кошти – це загальна сума фінансових ресурсів, а та їх частина, яка знаходиться в обігу – це капітал. Тому, проаналізувавши існуючі визначення, ми розділяємо його точку зору

Істотні відмінності в вітчизняній і зарубіжній економічній літературі існують щодо визначення поняття “фінансовий капітал”. Так К. Макконелл і С. Брю [7] взагалі не виділяють такого терміну, розуміючи під фінансовим капіталом грошовий капітал і розглядаючи його в контексті функціонування грошового ринку. Більшість вітчизняних економістів також ототожнюють поняття “капітал“ і “фінансовий капітал“. В зарубіжній економічній літературі ці дві економічні категорії не ототожнюються, не існує і єдиного визначення поняття “фінансовий капітал”. Ґрунтуючись на визначеннях зарубіжних науковців пропонуємо таке визначення: ”Фінансовий капітал – це частина фінансових ресурсів у вигляді внесків власників і акціонерів, довгострокових і короткострокових кредитів, позик”.

Список літератури:

1. Азаренкова Г.М., Васюренко О.В. Фінансове управління потребує точного визначення окремих понять // Фінанси України. – 2003. – №1. – с. 28 – 33.

2. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы: Курс лекций[ Учебное пособие ] / Под ред. Мерзлякова; Мос. гос. ун – т им. М.В. Ломоносова, экон. фак. – М.:ИНФРА – М, 1998. – 296 с.

3. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И.А. Бланк – Т.1. – К.: Ника-Центр. – 1999. – 414с.

4. Буряковский В.В. Финансы предприятий: Учебное пособие / В.В. Буряковский, В.Я. Кармазин, С.В. Каламбет; под ред. В.В. Буряковского. – Днепр.: Пороги, 1998. – 246с.

5. Завгородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – с. 404.

6. Зятковський І.В. Фінанси підприємств [ Навчальний посібник для екон. спец. вищ. навч. закл.] / І.В. Зятковский - Терноп. акад.. нар. госп.-ва - Тернопіль: Екон. думка, 1999. – 244 с.

7. Ковалева А.М., Лапуста М.Г., Скалай Л.Г. Финансы фирмы: учебник / А.М. Ковалев, М.Г. ЛАпуста, Л.Г. Скалай – М.: ИНФРА –М, 2000. – с.40

8. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: пер с англ. – М.: Дело, 1992. – 702с.

9. Мойсеєнко І.Є. Фінансове планування на підприємстві // Фінанси України. – 2000. – № 9. – с.15 – 18.

10. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави: монографія. – К.: “НІОС”, 1997. – с.24.

11. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 571с.

12. Финансовое управление фирмой / В.И. Терехин, С.В. Моисеев, Д.В. Терехин, С.Н. Цыханков; Под ред. В.И. Терехина. – М.: Экономика, 1998. – с.8.

13. Финансовые ресурсы народного хозяйства. (Проблемы формирования и использования) / Под ред. В.К. Сенчагова. – М.: Финансы и статистика, 1982. – с.49.