WEB-ресурс научно-практических конференций

Сімахов Д.О.

Національний гірничий університет

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

На сучасному етапі стійкого економічного зростання досягають структурно збалансовані національні економіки, а саме з нормально функціонуючими реальним і міцним та стабільним фінансовим секторами економіки, адекватними внутрішній та міжнародній соціально-економічній структурі. Оптимізація саме цих параметрів забезпечує конкурентоспроможність національної економіки. Слід зазначити, що сучасна парадигма світогосподарського розвитку формується на основі постіндустріальних цінностей, коли конкурентоспроможність країни визначається її динамічними перевагами з пріоритетом знань, інновацій та інформації, а не статичними чинниками, пов’язаними із забезпеченістю матеріальними й трудовими ресурсами.

Згідно з світовим досвідом постіндустріальна економіка має яскраво виражений інноваційний характер, коли нові відкриття, винаходи, технології, товари і послуги стають постійною і найважливішою складовою економічного зростання. Насамперед, це економіка матеріалізованих знань, а інформація поряд із землею, капіталом і трудом стає не просто самостійним фактором виробництва, а визначальним.

Для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, може бути достатньою ефективна експлуатація наявних природних ресурсів традиційними технологіями. Частина трудових ресурсів буде обслуговувати їх еволюційний розвиток, забезпечуватиме відповідні управлінські моделі і таким чином адаптуватися до середніх стандартів сучасного світу. За таких умов звичним стане «відтік умів» чи еміграція творчих особистостей в постіндустріальні країни, чи шляхом використання їх потенціалу зарубіжними інститутами і корпораціями в країні. Необхідно відмітити, що інший шлях забезпечення конкурентоспроможності країни пов’язаний із значними консолідованими зусиллями.

Економічно розвинуті країни демонструють внутрішню і міжнародну конкурентоспроможність, реалізуючи постіндустріальну стратегію розвитку, для якої є характерним різке зниження сировинної і частково енергетичної залежності внаслідок цілеспрямованої деіндустріалізації економіки; вивільнення у міжнародній торгівлі ринків масових споживчих товарів; пріоритетність нового самостійного і глобально конкурентоспроможного продукту — знань та інформації; переорієнтація інвестицій з розширенням виробництва і накопичення матеріальних активів на розвиток «людського капіталу».

Щодо перехідних економік, то очевидним є переосмислення чинників їх прогресу: від лібералізації, приватизації та корпоратизації, макроекономічної стабілізації до здатності держави забезпечити середовище, що стимулює внутрішню і міжнародну конкурентоздатність національних підприємств та об’єднань.

На мою думку, у глобалізаційному контексті для України актуальними є не просто питання забезпечення факторної конкурентоспроможності (для чого є необхідні, хоча до останнього часу і не використані ресурсно-технологічні передумови, а саме: запаси корисних копалин, сільськогосподарські угіддя, кваліфікована робоча сила, науково-технічна база, вигідне геоекономічне положення), а проблема трансформації початкових (факторних) переваг у інвестиційні та науково-технологічні. Для цього потрібна чітка і досить жорстка державна стратегія з концентрацією ресурсів на відповідних пріоритетах.

Підсумовуючи усе наведене вище, стратегічними пріоритетами економічного розвитку України в умовах глобалізації, на мій погляд, мають стати:

- системна інтеграція у світове господарство із забезпеченням реальної міжнародної конкурентоспроможності;

- ефективна міжнародна спеціалізація, скоординована із внутрішньою структурною модернізацією та орієнтована на доступні прогресуючі сегменти світового ринку;

- становлення власних транснаціональних економічних структур із глобальним менеджментом;

- співробітництво і подальша інтеграція до Європейського Союзу, Центральних і Східноєвропейських угрупованнями країн;

- безпосередня участь України у формуванні світової інституціональної інфраструктури через взаємодію з МВФ, Світовим банком, СОТ, спеціалізованими урядовими і неурядовими організаціями в галузі економіки, зв’язку та інформаційного обміну, транспорту, енергетики та праці.

Література:

1. Лук’яненко Д.Г. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації : Навч . посіб / Д.Г. Лук’яненко. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с.

2. “Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004 – 2015 рр.” – Режим доступу : www.niss.gov.ua/book/varnaly/005.htm. – Назва з екрану.

3. Україна - 2015: Національна стратегія розвитку. – Режим доступу : uspishnaukraina.com.ua/uk/strategy/60/273.html. – Назва з екрану.