К.е.н. Алейнікова О.В.

Класичний приватний університет

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ В ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ СЕКТОРОМ ЕКОНОМІКИ

Держава є невід'ємною складовою частиною політичної структури країни. Основне призначення державних органів управління на державному і регіональному рівнях полягає в забезпеченні прийнятного для життя суспільства соціально-економічного порядку. Державне управління в цілому здійснюється в даний час переважно через законодавчо-правовий і економічний механізм, що забезпечує регулювання поведінки людей і організацію їх діяльності .

По дії на керований об'єкт виділяється галузеве і територіальне державне управління. Галузеве управління припускає наявність вертикалі від центральних органів до господарюючих суб’єктів на місцях. Воно реалізується через міністерства, які здійснюють технічну політику в галузі, забезпечують необхідні галузеві і міжгалузеві, пропорції.Територіальне управління направлене на раціональне розміщення виробництва, поглиблення спеціалізації і комплексний розвиток регіонів. Вирівнювання рівнів їх економічного і соціального розвитку, вирішення інших задач державної регіональної політики.

Держава в процесі управління виконує різноманітні функції. Для ряду функцій державного управління основою виступає соціальна сутністьсутність держави, її цільові орієнтири. Змінюються цілі держави змінюється система і функції управління: деякі функції стають непотрібними, з'являється необхідність в інших, треті залишаються незмінними за формою, але наповнюються новим змістом.Багато функціональних обов'язків державних органів обумовлено необхідністю підтримки раціональної системи взаємин між суб'єктами агропромислового сектору, а так само наявністю державного сектора у відповідних галузях і сферах АПК і значенням його в здійсненні господарської соціально-економічної, структурно-інвестиційної політики, підвищенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності держави. При цьому учені - економісти і фахівці - практики вважають за цілком правомірну наявність державного сектора і частки державної власності в господарських організаціях, зокрема зі стовідсотковим або контрольним пакетом акцій держави. Економічні і господарсько - організаторські функції держави у сфері агропромислового сектору грунтуються на використанні об'єктивних законів розвитку сільського господарства і є визначальним чинником розвитку всіх галузей в системі єдиного агропромислового комплексу.

В умовах становлення ринкових відносин значення господарсько - організаторської функції держави для розвитку галузей агропромислового сектору зростає у зв'язку з необхідністю врегулювання інтересів аграрних підприємців і інших структур АПК з інтересами органів державного управління, координування їх діяльності з метою задоволення інтересів і потреб всього суспільства.

Значущість державного управління зростає також в умовах ринкової економіки у зв'язку з необхідністю вирішення завдань організаційно - економічного, науково-технічного, соціально-культурного і політичного характеру. Ще більшої значущості набувають державне регулювання і особливо його складова частина – державна підтримка для агропромислового сектору з розвитком багатоукладної економіки і вступом країн, включаючи Україну, в різні міжнародні організації. В даному випадку держава стає певним гарантом для своїх товаровиробників по захисту їх інтересів в умовах глобалізації ринкової економіки і розширення міжнародних зв'язків.

Для виконання вказаних функцій, державі потрібні засоби|, зокрема для виділення в сферу АПК через бюджет і ціни. Звідси, розглядаючи сукупність інструментів і засобів державної дії на агропромисловий сектор , їх можна сгрупувати таким чином: правове регулювання, здійснюване розробкою і ухваленням федеральних і регіональних законів, інших нормативно-правових документів, формує позицію держави в рішенні ключових питань агропромислового сектору, визначає умови економічного і фінансового регулювання через механізм реалізації ухвалених законів; економічне регулювання, здійснюване шляхом державної дії через закони і інші нормативно-правові акти на порядок і умови ціноутворення, кредитування, оподаткування і інші економічні інструменти; підтримка, що реалізовується безпосереднім вливанням державних і регіональних бюджетних коштів або забезпеченням сприятливих умов для господарської діяльності; адміністративне регулювання, здійснюване методами позаекономічного примушення в доповненні до вищеперелічених форм державного регулювання (фітосанітарний, ветеринарний, екологічний контроль; ліцензування, квотування, стандартизація виробництва ).

Як основні напрями державного регулювання, як спосіб прояву державного управління в сучасних умовах, мають бути фінансово-економічне оздоровлення товаровиробників, посилення інноваційного характеру розвитку агропромислового сектору, активізація інвестиційної діяльності, розвиток ринку аграрно-промислової продукції і підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників, забезпечення екологічної безпеки агропромислового виробництва і підвищення рівня життя населення.

Таким чином, державним управлінням агропромислового сектору є цілеспрямована дія держави на господарську діяльність товаровиробників шляхом видання нормативно-правових актів, через економічний вплив держави на виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції і продовольства, а також виробничо-технічне забезпечення агропромислового виробництва. Все вказане має бути спрямовано на поліпшення використання природних, трудових, матеріальних ресурсів, охорону прав і законних інтересів громадян.