WEB-ресурс научно-практических конференций

К. держ. упр. Горник В.Г.

Чернігівський державний технологічний університет

СПОЛУЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА РИНКОВИХ РЕГУЛЯТОРІВ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Концепція державної промислової політики України була розроблена ще в 1996 р. і затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р., № 272. „Концепція” визначила державну промислову політику як діяльність уряду, направлену на підтримку і розвиток вітчизняних товаровиробників в галузях і виробництвах, які забезпечують життєві інтереси країни, перш за все її економічну безпеку, а також соціальний і культурний рівень життя народу. Основний комплекс заходів було передбачено здійснити до 2000р. „Концепція” повинна була стати основою для всіх інших програм реформування і розвитку промислового комплексу, фундаментальних та прикладних досліджень, стратегічним орієнтиром уряду. „Концепція” як головну ідею ДПП визначила створення економічної могутності, незалежності і безпеки країни на основі розвитку високотехнологічних і конкурентоспроможних виробництв. Стратегія ДПП базувалася на таких принципах, як:

- визначення найбільш пріоритетних напрямів промислового і науково-технічного розвитку;

- максимальна мобілізація інтелектуальних, фінансових та матеріальних ресурсів держави;

- збереження кадрового і науково-технічного потенціалу;

- підвищення регулюючої функції держави у проведенні ДПП;

- державне програмне регулювання ринкових перетворень;

- створення умов для конверсії та диверсифікації оборонної промисловості;

- створення виробничо-технологічних комплексів (ВТК);

- поступовий перехід від галузевої ієрархічної системи державного управління промисловістю до матричної (регіонально-горизонтальної) системи;

- створення конкурентного середовища на внутрішньому ринку;

- сполучення державного регулювання і ринкових регуляторів промислового виробництва.

За роки незалежності пункти „Концепції” були виконані, але основні, принципові положення залишилися на папері. Більш того, кризова ситуація в Україні загострилася, а по ряду позицій, зокрема, по проблемі конкурентоспроможності, стала, загрозливою.

Так, у 2007 р, на промисловість України припадало 46,1% випуску продукції (в основних цінах), 32,2% валової доданої вapтocтi , 31,6% вapтoстi основних засобів, 55,8% спожитої електроенергії, 34,1% інвестицій в основний капітал, 40,7% середньорічної кількості найманих працівників.

У 2001-2007 рр. промисловість України демонструвала щорічне зростання обсягів ви­робництва. Загальний обсяг промислової продукції зpic в 1,92 рази при середньорічному темпі приросту 9,8%. Найвищі темпи зростання продукції спостерігалися у машинобудуванні - у 3,5 разів, в обробленні деревини та виробництві виробів з деревини - у 4,1 рази та целюлозно-паперовому виробництві, видавничій діяльності у 2,8 рази.

За цей пepioд відбулася певна трансформація галузевої структури промислового виробництва: скоротилася питома вага виробництва і розподілення електроенергії, газу та води (з 24,8 до 18,2%) та добувної промисловості (з 9,7% у 2001 р . до 7,9% у 2007 р.). Частка переробної промисловості зросла, відповідно, з 65,5 до 73,9%. Однак в цілому галузева структура промислового виробництва залишається неефективною, оскільки дві третини продукції припадає на галузі, що виробляють сировину, матеріали та енергетичні ресурси, тобто, продукцію проміжного споживання, яка має високу енерго- та матеріаломісткість. Частина галузей соціальної спрямованості (легка та харчова) постійно знижувалася і у 2007 р. склала 16,3%.

Вкрай недостатнім був розвиток високотехнологічних наукомістких промислових виробництв. Так, у 2005-2007 pp . від 70,4 до 53,2% нових технологічних процесів, впроваджених на промислових підприємствах, припадало на машинобудування. В той же час його частка у загальному обсязі реалізованої промислової продукції зростала дуже повільно: з 10,2% у 2001 р. до 13,4% у 2004 р. та 13.7% у 2007 р., що у 2-3 рази нижче за рівень розвинутих країн. В цілому частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції була незначною від 5,6% у 2003 р. до 6,7% у 2007 р.

Матеріальною базою функціонування та розвитку промислового виробництва с основні засоби. Індекс їх зростання в середньому за piк становив 103%, у тому числі у добувній промисловості - 104,7%, обробній - 103%, виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води - 102%. Аналіз свідчить, що як промисловості в цілому, так і в окремих видах діяльності зберігається тенденція зростання ступеню зносу основних засобів: у 2000 р. -48,8%, у 2007 р. - 59,0%. Найбільш зношеними (станом на кінець 2007 р.) були основні засоби у хімічній промисловості (70,9%), машинобудуванні (68,4), металургії (62,5), а найменш - у виробництві деревини та виробів з неї (35,8%).

Основним джерелом оновлення основних засобів промисловості є інвестиції в основний капітал. Середньорічний темп їх приросту у 2001-2007 рр. становив 16,5%, а найбільш значні обсяги інвестиційних pecypciв протягом зазначеного періоду вкладались у добування паливно-енергетичних корисних копалин (25,8-13,3%), харчову промисловість (16-18,4%), металургійне виробництво (10,4-17,5%), виробництво i розподілення електроенергії, газу та води (17,0-11,5%). Поряд з цим дуже низькою залишається частка інвестицій в легку промисловість (1,2-0,7%) та вкрай недостатньою - в машинобудування - 6,9-8,3%. Такий розподіл капітальних вкладень формує cyттєві обмеження для оновлення та зростання технічного рівня всіх галузей економіки.

3 oceні 2008 року у промисловості України почали розгортатись процеси скорочення виробництва (зокрема, тільки за четвертий квартал 2008р. - на 24,9%), викликані впливом світової фінансово-економічної кризи та посилені системними вадами у функціонуванні окремих галузей та виробництв. В цілому за підсумками 2008 р. у промисловості України відбувся спад виробництва продукції проти попереднього року на 3,1%, у тому числі, у добувній промисловості — на 2,4%, переробній — 3,2%, у виробництві та розподіленні електpoeнеpгiї , газу та води відставання від минулорічного рівня виробництва становило 2,5%.

У галузевому розрізі найбільший спад виробництва відбувся в основних експортно-орієнтованих галузях - металургійному виробництві та хімічній промисловості. Так, в останньому кварталі 2008 р, порівняно з аналогічним періодом 2007 р. на підприємствах гірничо-металургійного комплексу виробництво скоротилось на 39-45% промисловості - на 32,5%, машинобудування - на 29,2%. Не досягнуто pівня виробництва минулого року у добуванні неенергетичних корисних копалин, легкої промисловості, виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення тощо.

В металургійному виробництві різке падіння попиту на металопродукцію на світовому ринку (більш, ніж у 2 рази, починаючи з серпня 2008 р.), з одного боку, та висока ціна продукції порівняно з китайськими й російськими виробниками, з іншого, призвели до проблем із збутом та, відповідно , скорочення поточних обсягів виробництва _. Найбільший його спад відбувався у жовтні-листопаді 2008 р., коли металургійні підприємства працювали на 35% своєї потужності, а обсяг виробництва сягнув мінімального значення за останні чотири роки.

У четвертому кварталі 2008р. порівняно з відповідним періодом 2007 р. обсяги виробництва по галузі скоротились на 43,7%. В той же час, завдяки значному зростанню обся­гів продукції у першій половині 2008 р, падіння виробництва за рік в цілому становило лише 10,6%, у т.ч. на підприємствах з виробництва чавуну, сталі та феросплавів - 32,9%, труб - 9,7%, інших видів первинного оброблення сталі - 8,0%, з виробництва кольорових металів - 2,9%, а на підприємствах з виробництва готових металевих виробів отримано навіть приріст продукції 4,5%. Кризові процеси у металургійній галузі посилюються й невирішеністю таких її системних проблем як висока енергоємність виробництва, застарілі технології, високий рівень зносу основних засобів, що зумовлюють низьку конкурентоспроможність української металопродукції.

Головним чинником його є зниження попиту внаслідок загальносвітової економічної кризи та відповідне, майже триразове, падіння цін на аміак і матеріальні добрива. Рівень цін на азотні добрива сьогодні наблизився до собівартості їx виробництва, а на карбонатні ціна навіть нижча за собівартість. Ще одним важливим фактором зниження конкурентоспроможності української продукції є подорожчання газу, який для хімічної галузі є не лише енергоносієм, а й одним з основних видів сировини.