Савелко С.О.

Академія муніципального управління

РОЗРОБЛЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦІЛЕЙ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Ефективність реалізації регіональної стратегії розвитку, ґрунтується на загальних факторах:

– людських ресурсах – кількості, кваліфікації і вартості робочої сили;

– фізичних ресурсах - кількості, якості, доступності і вартості об’єктів державної та комунальної власності;

– ресурсах знань – сумі наукової, технічної і ринкової інформації, що справляє вплив на можливості виробництва і реалізації товарів та послуг;

– грошових ресурсах - кількісній і вартісній характеристиці капіталу, що має бути акумульований у межах регіону і спрямований на фінансування програм підтримки стратегічного плану;

– інфраструктурі як сукупності допоміжних галузей виробничої та невиробничої сфери, що на регіональному рівні відображає наявні і потенційні можливості розвитку регіону.

В зв’язку з цим, інфраструктура має виражену рису інструмента стратегії і політики регіонального розвитку і може застосовуватись урядом з метою безпосереднього впливу на політику регіонального розвитку або шляхом підвищення продуктивності, або шляхом зменшення витрат:

– за допомогою транспортної інфраструктури можна зменшити вартість транспортування продуктів або людей;

– телекомунікації зменшують вартість інформації;

– енергія необхідна для виробництва і споживання товарів та послуг, а отже, електростанції та мережі розподілу електроенергії, так само як і газу, разом з нафтопроводами є важливими елементами безпосередньої продуктивності інфраструктури;

– результатом системи закладів науки та освіти (інноваційна інфраструктура) є людський капітал;

– більш опосередкований вплив на продуктивність, дохід та зайнятість населення мають: системи водопостачання; екологічна інфраструктура (звалища, сміттєспалювальні заводи, центри утилізації); соціальна інфраструктура (лікарні, реабілітаційні центри, будинки для літніх людей, дитячі садки, заклади для спорту та дозвілля); інфраструктура культури (музеї, бібліотеки, театри, концертні зали, зали для конференцій та конгресів); квазі-інфраструктурні ресурси природного ландшафту.

Транспортна, телекомунікаційна, енергетична та навчальна інфраструктура може розглядатись як така, що безпосередньо робить внесок у збільшення продуктивності та зменшення вартості. Інші інфраструктурні категорії також мають позитивний, але більш опосередкований вплив на продуктивність, прибуток та зайнятість населення.

Таким чином, формування регіональної стратегії розвитку багато в чому залежить від групи факторів, які, незалежно від рівня управління, (прямо або опосередковано), впливають на методологію побудови стратегії. А саме: наслідки і результати адміністративного реформування; стан ресурсного потенціалу регіону; конкуренція і конкурентне середовище; глобалізація економіки та інтеграція; розвиток Інтернет-економіки.

З метою підвищення дієвості інституційного та методологічного розвитку регіону, на нашу думку, слід сформувати наступні системи інформаційної підтримки стратегій регіонального розвитку:

– соціально-економічного моніторингу регіонального розвитку, яка дасть змогу підвищити рівень обґрунтованості розроблюваних програм, заходів, законодавчих ініціатив шляхом вдосконалення якості прогнозування, розрахунків величин, місць і напрямів застосування тих чи інших економічних важелів державного впливу на розвиток виробництва, що потребуватиме: відповідної дієвої служби відомчої статистики (як доповнення до загальнодержавної), забезпечення ведення баз економічної інформації; налагодження справи підвищення кваліфікації управлінців, вивчення ними методів прогнозування та індикативного планування із застосування економіко-математичних моделей для напрацювання варіантних розрахунків з використанням комп’ютерної техніки;

– для інформаційної підтримки діяльності структур конкурентоспроможного ринку, дієвого регулювання ринкової економіки створити систему (і службу) моніторингу товарного ринку. Це дасть змогу забезпечити його прозорість, зменшити тиск монопольних посередників на товаровиробників, допоможе займатись маркетинговою діяльністю, координаційно-узгоджувальною роботою з операторами для підготовки і реалізації угод з ціноутворення, сприятиме опрацюванню обґрунтованих цільових програм державної підтримки рівноваги з використанням як прямих, так і непрямих інвестицій, залученню до їх виконання товаровиробників через професійні і міжпрофесійні об’єднання, кооперативні та корпоративні агенції.

– для науково-консультаційної та інформаційної підтримки виробничої маркетингової діяльності товаровиробників, широкого використання з цією метою потенціалу науково-дослідних установ, вузів, інформаційних установ тощо формувати систему інформаційно-консультаційного обслуговування (дорадництва). В цій системі на спеціалістів-управлінців районних і обласних рівнів державного управління покладаються функції консультантів-організаторів із питань технології виробництва, організаційно-господарської, маркетингової, фінансової діяльності на місцях, проведення семінарів, курсів підвищення кваліфікації без відриву від виробництва, до якої залучатимуться регіональні центри наукового забезпечення та спеціалізовані науково-методичні центри ї науки й освітні заклади.

Перелічені інституції та служби зможуть якісно виконувати свої функції, якщо впровадять у практику роботи сучасні інформаційні технології збору й розповсюдження економічної, науково-технічної інформації, що ґрунтуються на використанні засобів комп’ютерної техніки та телекомунікаційного зв’язку. Тому технічне переоснащення й освоєння нових інформаційних технологій є невід’ємною складовою удосконалення регіонального управління.

Таким чином, ефективність розробки та запровадження регіональної стратегії розвитку може бути оцінена з точки зору наявності тих або інших груп факторів. Внаслідок того, що всі фактори – змінювані (як мінімум, у тимчасовому відношенні), значення факторного потенціалу – характеристика не статична, далеко не всі фактори можуть бути оцінені кількісно, тобто мати вартісну оцінку.

Аналіз ресурсного потенціалу регіону має складатися із наступних частин: ретроспективного аналізу; комплексної оцінки наявного ресурсного потенціалу; визначення запасів ресурсів; визначення альтернативних ресурсів (ресурсів-замінників); визначення необхідності залучення зовнішніх ресурсів; порівняння взаємозамінних ресурсів з капіталоємності, енергоємності, величини запасу, інвестиційної привабливості, можливостями використання. Також потрібно провести перспективний аналіз наявності ресурсів. В результаті такого аналізу створюється база стратегічних ресурсів, необхідних для виконання стратегічного плану.

Окреслення наявності реальних ресурсів на регіональному та місцевому рівнях дозволить грунтовніше підходити до визначення оптимальних шляхів досягнення цілей і завдань стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону.

Формування ресурсів будь-якого суб’єкта представляє собою багатогранний процес, тим більше, коли йдеться про територію: з одного боку, це неоднорідний склад самих ресурсів (природні, матеріальні, фінансові, людські), з іншого – внутрішня структура цих груп ресурсів також неоднорідна за джерелами виникнення та формами і способами їх залучення. До того ж, на формування ресурсів впливає низка факторів: зовнішні (на які місцева влада не може ніяк вплинути, але й не може не враховувати: державна політика; правове поле; стан економіки в цілому; соціальний настрій тощо) та внутрішні (наявність природних ресурсів – геополітичне та географічне розташування; рівень розвитку місцевого самоврядування – управлінський ресурс; політика місцевої влади – інституційний ресурс; матеріальний ресурс; інвестиційна привабливість).

Таким чином, на нашу думку, для розроблення й реалізації механізмів ресурсного забезпечення цілей регіонального розвитку доцільно визначати ресурси як основні засоби досягнення поставлених цілей, що характеризуються конкурентними перевагами. За таким підходом, ресурси регіонального розвитку – це ресурси території, яка відрізняється від сусідніх територій за комбінацією всіх видів ресурсів.

Регіону, як адміністративно-територіальній одиниці, притаманна складна територіальна диференціація. Ефективне комбінування всіх видів ресурсів території дозволить розробити політику конкурентних переваг розвитку регіону, особливо, якщо територія володіє оригінальними варіантами їх сполучення, яких немає в розпорядженні у конкурентів.