WEB-ресурс научно-практических конференций

Савелко С.О.

Академія муніципального управління

РОЗРОБЛЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦІЛЕЙ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Ефективність реалізації регіональної стратегії розвитку, ґрунтується на загальних факторах:

– людських ресурсах – кількості, кваліфікації і вартості робочої сили;

– ф ізичних ресурсах - кількості, якості, доступності і вартості об’єктів державної та комунальної власності;

– ресурсах знань – сумі наукової, технічної і ринкової інформації, що справляє вплив на можливості виробництва і реалізації товарів та послуг;

– г рошових ресурсах - кількісній і вартісній характеристиці капіталу, що має бути акумульований у межах регіону і спрямований на фінансування програм підтримки стратегічного плану;

– інфраструктурі як сукупності допоміжних галузей виробничої та невиробничої сфери, що на регіональному рівні відображає наявні і потенційні можливості розвитку регіону.

В зв’язку з цим, інфраструктура має виражену рису інструмента стратегії і політики регіонального розвитку і може застосовуватись урядом з метою безпосереднього впливу на політику регіонального розвитку або шляхом підвищення продуктивності, або шляхом зменшення витрат:

– за допомогою транспортної інфраструктури можна зменшити вартість транспортування продуктів або людей;

– телекомунікації зменшують вартість інформації;

– енергія необхідна для виробництва і споживання товарів та послуг, а отже, електростанції та мережі розподілу електроенергії, так само як і газу, разом з нафтопроводами є важливими елементами безпосередньої продуктивності інфраструктури;

– результатом системи закладів науки та освіти (інноваційна інфраструктура) є людський капітал;

– більш опосередкований вплив на продуктивність, дохід та зайнятість населення мають: системи водопостачання; екологічна інфраструктура (звалища, сміттєспалювальні заводи, центри утилізації); соціальна інфраструктура (лікарні, реабілітаційні центри, будинки для літніх людей, дитячі садки, заклади для спорту та дозвілля); інфраструктура культури (музеї, бібліотеки, театри, концертні зали, зали для конференцій та конгресів); квазі-інфраструктурні ресурси природного ландшафту.

Транспортна, телекомунікаційна, енергетична та навчальна інфраструктура може розглядатись як така, що безпосередньо робить внесок у збільшення продуктивності та зменшення вартості. Інші інфраструктурні категорії також мають позитивний, але більш опосередкований вплив на продуктивність, прибуток та зайнятість населення.

Таким чином, формування регіональної стратегії розвитку багато в чому залежить від групи факторів, які, незалежно від рівня управління, (прямо або опосередковано), впливають на методологію побудови стратегії. А саме: наслідки і ре­зультати адміністративного реформування; стан ресурсного потен­ціалу регіону; конкуренція і конкурентне середовище; глобалізація економіки та інтеграція; розвиток Інтернет-економіки .

З метою підвищення дієвості інституційного та методологічного розвитку регіону, на нашу думку, слід сформувати наступні системи інформаційної підтримки стратегій регіонального розвитку :

– соціально-економічного моніторингу регіонального розвитку , яка дасть змогу підвищити рівень обґрунтованості розроблюваних програм, заходів, законодавчих ініціатив шляхом вдосконалення якості прогнозування, розрахунків величин, місць і напрямів застосування тих чи інших економічних важелів державного впливу на розвиток виробництва, що потребуватиме: відповідної дієвої служби відомчої статистики (як доповнення до загальнодержавної), забезпечення ведення баз економічної інформації; налагодження справи підвищення кваліфікації управлінців, вивчення ними методів прогнозування та індикативного планування із застосування економіко-математичних моделей для напрацювання варіантних розрахунків з використанням комп’ютерної техніки;

– д ля інформаційної підтримки діяльності структур конкурентоспроможного ринку, дієвого регулювання ринкової економіки створити систему (і службу) моніторингу товарного ринку . Це дасть змогу забезпечити його прозорість, зменшити тиск монопольних посередників на товаровиробників, допоможе займатись маркетинговою діяльністю, координаційно-узгоджувальною роботою з операторами для підготовки і реалізації угод з ціноутворення, сприятиме опрацюванню обґрунтованих цільових програм державної підтримки рівноваги з використанням як прямих, так і непрямих інвестицій, залученню до їх виконання товаровиробників через професійні і міжпрофесійні об’єднання, кооперативні та корпоративні агенції.

– для науково-консультаційної та інформаційної підтримки виробничої маркетингової діяльності товаровиробників, широкого використання з цією метою потенціалу науково-дослідних установ, вузів, інформаційних установ тощо формувати систему інформаційно-консультаційного обслуговування ( дорадництва ). В цій системі на спеціалістів-управлінців районних і обласних рівнів державного управління покладаються функції консультантів-організаторів із питань технології виробництва, організаційно-господарської, маркетингової, фінансової діяльності на місцях, проведення семінарів, курсів підвищення кваліфікації без відриву від виробництва, до якої залучатимуться регіональні центри наукового забезпечення та спеціалізовані науково-методичні центри ї науки й освітні заклади.

Перелічені інституції та служби зможуть якісно виконувати свої функції, якщо впровадять у практику роботи сучасні інформаційні технології збору й розповсюдження економічної, науково-технічної інформації, що ґрунтуються на використанні засобів комп’ютерної техніки та телекомунікаційного зв’язку. Тому технічне переоснащення й освоєння нових інформаційних технологій є невід’ємною складовою удосконалення регіонального управління.

Таким чином, ефективність розробки та запровадження регіональної стратегії розвитку може бути оцінена з точки зору наявності тих або інших груп факторів . Внаслідок того, що всі фактори – змінювані (як мінімум, у тимчасовому відношенні), значення факторного потенціалу – характеристика не статична, далеко не всі фактори можуть бути оцінені кількісно, тобто мати вартісну оцінку.

Аналіз ресурсного потенціалу регіону має складатися із наступних частин: ретроспективного аналізу; комплексної оцінки наявного ресурсного потенціалу; визначення запасів ресурсів; визначення альтернативних ресурсів (ресурсів-замінників); визначення необхідності залучення зовнішніх ресурсів; порівняння взаємозамінних ресурсів з капіталоємності , енергоємності, величини запасу, інвестиційної привабливості, можливостями використання. Також потрібно провести перспективний аналіз наявності ресурсів. В результаті такого аналізу створюється база стратегічних ресурсів, необхідних для виконання стратегічного плану.

Окреслення наявності реальних ресурсів на регіональному та місцевому рівнях дозволить грунтовніше підходити до визначення оптимальних шляхів досягнення цілей і завдань стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону.

Формування ресурсів будь-якого суб’єкта представляє собою багатогранний процес, тим більше, коли йдеться про територію: з одного боку, це неоднорідний склад самих ресурсів (природні, матеріальні, фінансові, людські), з іншого – внутрішня структура цих груп ресурсів також неоднорідна за джерелами виникнення та формами і способами їх залучення. До того ж, на формування ресурсів впливає низка факторів: зовнішні (на які місцева влада не може ніяк вплинути, але й не може не враховувати: державна політика; правове поле; стан економіки в цілому; соціальний настрій тощо) та внутрішні (наявність природних ресурсів – геополітичне та географічне розташування; рівень розвитку місцевого самоврядування – управлінський ресурс; політика місцевої влади – інституційний ресурс; матеріальний ресурс; інвестиційна привабливість).

Таким чином, на нашу думку, для розроблення й реалізації механізмів ресурсного забезпечення цілей регіонального розвитку доцільно визначати ресурси як основні засоби досягнення поставлених цілей, що характеризуються конкурентними перевагами. За таким підходом, ресурси регіонального розвитку – це ресурси території, яка відрізняється від сусідніх територій за комбінацією всіх видів ресурсів.

Регіону, як адміністративно-територіальній одиниці, притаманна складна територіальна диференціація. Ефективне комбінування всіх видів ресурсів території дозволить розробити політику конкурентних переваг розвитку регіону, особливо, якщо територія володіє оригінальними варіантами їх сполучення, яких немає в розпорядженні у конкурентів.