WEB-ресурс научно-практических конференций

Гвоздова О. В.

Перевальский РВ ГУМВС (Луганська область), Україна

ВПЛИВ СПЕЦИФІКИ ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПСИХОСОМАТИКУ БІЙЦІВ ГРУП ЗАГАРБАННЯ

Ситуації, у яких вимушені виконувати свої оперативно-службові завдання працівники груп загарбання майже завжди містять елементи небезпеки і їм доводиться ризикувати.

В даному дослідженні прийняли участь працівники спецпідрозділу «груп загарбання» органів внутрішніх справ України, які проходять службу в міліції м. Луганська, м. Донецька та м. Харкова.

З осіб чоловічої статі у віці від 26 до 36 років було сформовано групу, яку розділили на три підгрупи по 30 осіб у кожній залежно від стажу служби у спецпідрозділі ОВС. В першу підгрупу увійшли працівники зі стажем 2-3 роки – це початківці; у другу – зі стажем 5-6 років, їх було віднесено до фахівців; у третю – зі стажем 9-10 років, які були названі – професіонали.

Також була сформована група контролю, яка складалась із трьох підгруп з такою ж кількістю досліджуваних, що мали однакові з експериментальною групою паспортно-службові характеристики, але вони несли службу в підрозділах органів внутрішніх справ по роботі з персоналом.

Переслідуючи мету виявлення впливу специфіки оперативно-службової діяльності на психосоматику бійців груп загарбання та фахівців з кадрової роботи, ми визначали у них суб’єктивний рівень захворювання.

Отримані дані розміщені у таблицях 1 та 2.

Таблиця 1. Показники професійного стресу, чутливості до кризи та суб’єктивного рівня захворювання працівників підрозділу по роботі з персоналом (у балах)

Таблиця 2.

Показники професійного стресу, чутливості до кризи та суб’єктивного рівня захворювання працівників груп загарбання

(у балах)

Аналіз результатів представлених у таблицях 1 та 2 свідчить про те, що вимірювані стани та суб’єктивний рівень захворюваності досліджених як контрольної, так і експериментальної груп за період служби змінювались у бік погіршення. При цьому всі показники в групі контролю зазнали значно менших змін порівняно з даними експериментальної групи.

Так, наприклад, професійний стрес у осіб, які працюють з персоналом від початківців до професіоналів змінився всього на 0,7 балів, водночас як в експериментальній групі цей показник виріс на 7,8 балів: від 13,3 до 21,1 балів. Чутливість до кризи в контрольній групі змінилась від 8,9 до 11,7 балів, а в експериментальній – від 8,6 до 15,3 балів. Показник виснаження у контрольній групі від початківців до професіоналів виріс на 2,7 балів, водночас як в експериментальній групі він збільшився на 10,2 бали.

Найменше змінились показники шлункових скарг: в контрольній групі збільшились на 2,6 балів, а в експериментальній – на 3,8 бали. Больові симптоми в суглобах, які названі ревматичним фактором в контрольній групі за роки служби за оцінкою досліджених збільшились на 2,6 балів, а в експериментальній – на 5,5 балів.

Серцеві скарги з роками професійної діяльності в контрольній групі збільшились на 3,8 бали, а в експериментальній – на 7,7 балів. І, на кінець, показники суб’єктивного рівня захворювання зросли в контрольній групі на 14,6 балів, а в експериментальній – на 43,7 балів.

Отже в цьому випадку специфіка оперативно-службової діяльності досить суттєво впливає на психосоматичні показники досліджених осіб.